Три вершники рекламного апокаліпсису pUPpet 2018

Добрав «побратимів» «жахіттю, що летить на крилах ночі».
Трійко «лялькових богатирів» виглядають один ресурсніше за іншого.
Тож, ми його ліпили з того, що вже було неліквідом.

Загальна картина – наявність задуму, який би виходив за банально-примітивні дизайн-рішення. І це бажання – безумовний великий плюс.

На противагу – величезний мінус – втілення (реалізація), за яке з дизайнером (або агенцією) треба якомога швидше прощатися.

Тепер про деталі.

1. Концепція

Сказочні персонажі (мешканці Театру на горі) активізувалися напередодні фестивалю pUPpet.
Важливо – назва pUPpet не є брендом, та для вибудовування комунікації вимагає певного пояснення та розшифрування щодо того, що воно таке є.

Елементи концепції – король, віслюк та щось середнє між «гениальним сищиком» и «міністром-адміністратором». Сюжети передбачають співіснування акторів із ляльками.

Стилістика – поєднання фотографічного зображення із домальованою олівцевою графікою.

2. Цілова аудиторія

Позиціонування фестивалю – Київський міжнародний фестиваль театрів ляльок.
Рекламна комунікація по метро – вочевидь націлена на потенційного глядача – ядро – жінки 20-35 з дітлахами, лояльні до театру ляльок в цілому та готові витратити свій час на похід з дитиною до театру (вторинна у суттєво меншові відсотку – чоловіки-батьки, бабусі/дідусі).

3. Рекламне повідомлення

Кожен окремий візуал доносить одне основне повідомлення – безумовний плюс.
Але що саме?

Король комунікує думку, що «Кидаю своє королівство і негайно на pUPpet».
Важливо розуміти, що розшифрування pUPpet – жодного, і розібратися що то є фестиваль, для якої аудиторій – нуль інформації.
Проте страхітлива лялька, яка відверто демонструє свої «следы проказы на лице» – в фокусі.
В кого з цільової це повідомлення – не зрозуміло.

Наступний – людина в чорному із повідомленням «Виглядаю багато закордонних гостей на pUPpet». Меседж більш-менш зрозумілий – на нашому фестивалі буде широке географічне представництво з різних країн. Супер! Учасники з різних країн – набагато крутіше, ніж з одної. Ну, якщо принаймні розуміти, що то за захід – адже про фестиваль на постері – ані пари з вуст.
Тут же зустрічаєть розбіжність із концепцією – відсутня лялька, лишилися хіба що театральний одяг із досить банальним акторським жестом.

І третій персонаж – Віслюк, який констатує, що «Я їду на відкриття фестивалю».
Це безумовний прорив – у повідомленні відкрита таємниці – мова про фестиваль. Ура!

А от наступний змістовний шар повідомлення – «Я – віслюк, і я їду на відкриття фестивалю. А ти?» Цікава запропонована історія для цільової аудиторії, про яку, красномовно видно, що думають креативники.

4. Дизайн-вирішення

Тут повний розпад на дрібноти – кожен візуал, таке враження, робив інший дизайнер, який навіть не бачив попередніх робіт.

Дві з трьох фотографії – костюмована постановка, віслючок – актор у футболці з джинсами, якому домальовують куртку. Ляльки в руках у акторів знову-таки лише на двох з трьох візуалів. Згадка про сутність рекламного посилання тільки на одному зображенні. Один з трьох акторів ідентифікований – наявний підпис імені та прізвища. Та, УВАГА, на трьох різних постерах ТРИ РІЗНИХ ЛОГОТИПА (!!!). Брендинг в нокауті!

5. Резюме

Намагання відокремитися від суцільного інформаційного клаттеру – дуже круте намагання. Але над реалізацією ще працювати і працювати.

Про сам фестиваль – окремим дописом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *