Театральний ковчег: і Ной, і люди, і ляльки

Питання «Що таке театр?» в спільноті «Театральна риболовля» може видаватися очевидним. Але, сталася подія, що змусила зупинитися на цьому детальніше.

ТЕАТР – це коли подія народжується майже з нічого, прямо на «килимочку» перед очима глядача з «підручних» матеріалів. І коли театральна магія спрацьовує – її результат проникає під шкіру, пробирається до найпотаємніших внутрішніх закуточків, на тривалий час залишається пульсуючим зліпком.

Театр «І люди, і ляльки» – не просто камерний, а мікросценічний простір. Акторам не сховатися за ляльку, ляльки – весь наявний фізичний світ, яким би неочікуваним цей матеріал не був до того.

Вистава «Діти Ноя» за текстом Шмітта – це портал. Портал простору – який зносить обмеження стін мікрокоморки. Портал акторський – яким відбуваються перевтілення не через перевдягання та зовнішню атрибутику. А ще портал часовий, портал атмосферний… І що найцінніше – портал театральний.

Одні вистави доносять лише сюжет. Інші до історії додають справжні акторські роботи. Найбільш вдачливі отримують режисерські трактування. «Діти Ноя» мають все перелічене, й до того ще й надсистемний вихід до категорії сенсів.

Режисер Михайло Урицький у сценографії Уляни Кульчицької руками-тілами Олекси Кравчука, Надії Крат, Володимира Мельнікова, Тетяни Шелельо, Людмили Зборовської та дерев’яшко-ляльками виносять на ковчезі багатошарову історію, яка розривається мегатонним емоційним вибухом. Вибиратися з-під отриманого враження не поспішаю, смакую, зберігаю!