Опис
«Митниця. Нова режисура» – формат започаткованого Фестивалю пам’яті «Простір Майстра» (2021).
Заснований Едуардом Митницьким Театр на лівому березі лишається майданчиком для відкриття нових імен в режисурі. Переможці фестивалю «Митниця. Нова режисура» матимуть можливість поставити вистави на малій сцені театру.
Кураторка фестивалю – головна режисерка Театру на лівому березі Тамара Трунова.
Режисерські читки участників фестивалю – 10 грудня 2022 року.
Журі фестивалю:
- Анна Бубнова – керівниця мистецьких програм, Британська Рада в Україні;
- Анастасія Гайшенець – керівниця перформативних програм Українського інституту;
- Ілона Демченко – програмна менеджерка House of Europe;
- Валентина Клименко – журналістка, мистецтвознавиця;
- Андрій Корнієнко – кінопродюсер;
- Олексій Суханов – телеведучий, журналіст;
- Тамара Трунова – головна режисерка Театру на лівому березі;
- Ірина Чужинова – театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства.
Програма фестивалю:
«Велика прогулянка»
(реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко)
- Дата – 10 грудня 2022, 13:00
- Автор – Олеся Моргунець-Ісаєнко
- Актори: Анастасія Пустовіт, Катерина Качан, голос Андрія Мостренка.
- Анонс від режисера. Проект «Велика прогулянка» це документальний текст свідчення життя людей у окупації в період з 24 лютого і по кінець березня в м.Іванків. Цей текст не простий для мене, адже це моя власна історія і історія моєї сестри, заснована на переписці в телеграмі. Актуальність проекту, в тому що ця історія гарна для переосмислення подій які сталися, як ми українці вірили в два тири тижні, а потім все змінилося і переросло в затяжну війну. Та у цього тексту позитивний фінал, який надихає і надає віру що все буде добре.
«Безнадійні?»
(реж. Валерія Федоріщенко)
- Дата – 10 грудня 2022, 14;00
- Автор – за новелами Василя Стефаника
- Актори: Анастасія Ґудзь, Михайло Кирпа, Вікторія Медлярська, Тетяна Пилипенко, Мілана Солодовник, Станіслав Крушинський
- Анонс від режисера. Тексти Стефаника залишаються надзвичайно актуальними , простими і зрозумілими для кожного. У своїх новелах Стефаник завжди наголошував на тяжку долю та болюче переживав трагедію нашого народу, який не зміг відстояти свою незалежність у той час. І, на жаль, сьогодні історія продовжується, у 21 столітті ми змагаємося за право бути незалежною країною. Зараз ми переживаємо величезну трагедію людства. Велику життєву подію, яка назавжди змінить нашу історію. Вибрані мною новели є символічними для нашого народу. Кожна із них показує нам прагнення українців до життя, незважаючи на складне становище. Герої змагаються за існування на цій землі. Вони прикладають багато зусиль для того, щоб мати мирне небо над головою, щоб близькі та рідні жили довго та щасливо. Але в нашому світі, для щасливого фіналу треба не боятися боротися. І не боятися стояти до кінця, і вмерти заради життя інших людей. Але ми зможемо знайти саме той щасливий фінал, який потрібен нам сьогодні. Зараз перед всією країною стоїть велика відповідальність, побороти всі труднощі на шляху і дійти до того логічного фіналу, який дасть нам надію на спокійне майбутнє.
«Назву не пам‘ятаю»
(реж. Катерина Парфир’єва)
- Дата – 10 грудня 2022, 15:00
- Автор – Катерина Пенькова
- Актори: Ірина Ткаченко, Світлана Штанько, Сергій Петько, Сергій Кияшко
- Анонс від режисера. «Назву не пам‘ятаю» – це відвертий текст драматургині Катерини Пенькової, в якому головна героїня радо ділиться своїм життям з першим ліпшим незнайомцем, котрого вона зустріла на прикордонному пункті. Втеча від похмурого донецького дитинства, втеча від сімейних негараздів, втеча від себе. Такі випадкові знайомства дають можливість виговорити все, чим неможливо було поділитися з найближчими і прямувати далі в нове життя з легким серцем, з можливістю повернутись додому у будь-який момент. Для героїні цей перетин кордону є добровільним, але для багатьох з 24 лютого він став вимушеним. Кожному з нас довелося тікати в невідомість і так чи інакше починати життя спочатку. Стоячи на польсько-українському кордоні із поспіхом зібраними речами в невеличку валізу ми так само ділилися з першими зустрічними власними історіями життя. З теплотою згадували і дитинство у Донецьку в 90-х, і хрущовки, які здавались не мали розміру, вони вміщували цілий всесвіт величезних родин. Це все колись нам завдавало лиха, але так невимовно боляче його втрачати. І всі сімейні чвари в одну мить стали чимось далеким і неважливим. Єдине, що хвилювало кожного-чи буде в нас можливість повернутися додому!
«Самотній Захід»
(реж. Олександр Соколов)
- Дата – 10 грудня 2022, 16:00
- Автор – Мартін Мак-Дона
- Актори: Андрій Ісаєнко, Анастасія Король, Олександр Піскунов, Дмитро Соловйов
- Анонс від режисера. Якщо відштовхуватися від сучасних реалій в Україні для кореляції актуальності п’єси, то обраний мною матеріал, звісно, може здатися контрактуальним, але це тільки на перший погляд. На мою думку п’єса комплексно охоплює потужний калейдоскоп надважливих та одвічних тем,таких як:кохання, смерть, релігія, братовбивство, самогубство,взаємовідносини у родині, взаємовідносини між людьми, дружба, ворожнеча, заздрість, замовчування, індульгенція. Також, актуальність п’єси добре можна відчути завдяки одному з персонажів. Батько Велш своїми словами та діями говорить,що насилля, розбещення і жорстокість можуть рости на різному підгрунті,однак добрі люди,які нічого не роблять,щоб зупинити лиходійство – самі несуть моральну відповідальність за зло. А це вже в свою чергу може посперечатися з вище згаданою «контрактуальністю» матеріалу, яка виникає на перший погляд. Ну і взагалі, хороша драматургія – вона завжди актуальна.
«Оргія»
(реж. Яна Безсмертна)
- Дата – 10 грудня 2022, 17:00
- Автор – Леся Українка
- Актори: Олександр Жила, Анастасія Король, Руслан Мірошніченко, Костянтин Шахман, Олексій Сова, Мар‘яна Панькіна, Олександр Заїка, Яна Колодійчук, Андрій Поліщук, Владислав Клімошенко, Владислав Клімошенко, балет оргії.
- Музичний супровід – гурт «Теорія розбитих вікон»
- Анонс від режисера. Час рухається по спіралі, якщо покоління, яке проживає історію, не робить висновків. У 1913 році Леся Українка написала свій кращий драматургічний текст – «Оргія». Написала тоді, а він досі про сьогодення. Про тих українців, хто лишається на тимчасово окупованих територіях нашої держави. Де світ, як і у драматичній поемі авторки, поділився на дві частини: тих, хто пішов служити ворогу та інших, хто подекуди ціною власного життя зберіг гідність, не ставши рабом світу загарбників. Основний конфлікт історії пролягає у виборі – між чесним мистецтвом задля своєї країни без підтримки та овацій, або ж служіння загарбнику з меркантильної позиції поневоленого. Про ефект «какая разніца» всередині людей та особливо про те, що зараз відбувається у театрі тимчасово окупаваного Херсона.