26 київських театрів. Підкорення ютубу

Рік тому для роликів та відеоілюстрацій «Театральної риболовлі» було започатковано окремий канал на ютубі.
Відзнятого матеріалу наразі значно більше за той, який на ньому наразі представлено.

І від ютубу портального – до ютубу театрального. Сьогодні під збільшувальним склом – відеопредставництва 26 київських театрів.

Не вдалося віднайти каналів театрів «Браво», «ДАХ», «Колесо», «Сузір’я» і… Національної опери.

«Браво» не здивувало.
«ДАХ» – явище набагато всеосяжне, тому в ютубі має незліченну кількість інтерв’ю фундатора, сюжети і про вистави, і про проекти, і про фестивалі. Але в різнобій, все на різних каналах.
Аналогічна ситуація з «Колесом» і Національною оперою – контент в ютубі присутній – від окремих передач, до повноцінних фільмів про театр, записи вистав та багато чого ще. А от необхідність обзаводитися власним окремим каналом, можливо, ще не дозріла.

Інша справа із «Сузір’ям». Маю підозру, що канал от-от з’явиться, зважаючи на темпи інтернетизації театру. З часів минулого огляду – оновився сайт.

Олексій Павлович стрімить напередодні вистав. Та й взагалі відеоанонсами вистав театру повниться фейсбук. Наступний крок, дуже ймовірний – ютуб.

За типом контенту на існуючих театральних каналах, можна виділити наступне:

  • поточний репертуар (анонси, тізери, фінальний уклін, шматочки вистав, відгуки глядачів – VIP/професійний глядач/пересічний глядач);
  • минулий репертуар (спогади про роботу, в окремих випадках – повні відеоверсії вистав);
  • акторсько-режисерський склад (акторські візитівки, діалог/монолог актора, інтерв’ю режисера);
  • життя за лаштунками (репетиційне відео, подробиці творчого процесу, внутрішні конкурси, кастинги, збори трупи);
  • театр в ЗМІ (телевізійні інтерв’ю, сюжети та цілі програми про театр/виставу);
  • фестивальне життя (сюжети з гастролей, участі у фестивалях)
  • «датські» ролики (відеолистівки та поздоровлення до святкових дат, початку сезону);
  • жарти (великий окремий напрямок, де кожен показує хто на що ладний)
  • власний унікальний відеоконтент (програма).

Звісно, перелік далеко не вичерпаний і доповнюється креативними мускулами та бажанням театру.

Ютюбівський аксакал у виборці (серед ідентифікованих каналів) – «Чорний квадрат» (дата запуску – 28 січня 2010 року). Наймолодший – канал Молодого театру, поява якого сталася до Дня Незалежності два роки тому (24 серпня 2017 року).

Наповненість каналу вираховується як двома-трьома викладеними роликами (PostPlay Театр, «Актор»),

до сотні («Чорний квадрат» – 100, «Тисячоліття» – 112, Театр на Подолі – 153. Недосяжний поки що лідер – Театр оперети – 508 роликів на каналі). В більшості своїй – 10 – 60 одиниць – в категорії до сотні 62 має «Дикий театр»).

Ще один показник – кількість підписників. Рейтинг перетнувших сотню виглядає наступним чином: Молодий театр – 220, Театр ім. Івана Франка – 309, Театр на Подолі із Театром оперети – один-в-один підписник – 438, Театр ім. Лесі Українки – 557, «Київ модерн-балет» – 571, «Золоті ворота» – 614, «Чорний квадрат» – 836.

Від кількісних показників до, власне того, чим наповнені канали.

Інструменти анонсів опановані всіма володарями ютюбу. Від найпростіших варіантів із рухомим текстом та фотографічних слайд-шоу, до роликів із залученням оператора камери, інженера відеомонтажу, в окремих випадках зустрічаються роботи динамічної графіки та розробки окремої концепції, яка втілюється в тому числі і через відеоконтент. На просторі київських театрів є все, на будь-яку залученість за часом та на будь-який бюджет.

В світі оформлення каналу, його яскравій ідентичності та структурності – лідерство за Диким театром.

До поширення відеоверсій власних вистав вдаються лише Театр на Подолі (пара свіжих записів з проекту OpenTheatre) та Театр російської драми (нарахував майже 20 записів вистав, які вже не в репертуарі, але залишаються в театрі у відеоваріанті). Є вистава на каналі Театру драмі і комедії. Також поширена практика – розміщення на каналі окремого плейлиста зі сторінки, де викладено вистави. Так робить, наприклад, Театр маріонеток.

Відеоісторія Малого театру поділена на дві частини: до нашої ери і теперішній час. Канал з трьома відео давніх часів продовжує одиноко висіти у мережі.

Новий канал Малого театру хоч і був започаткований у 2017-у, основне навантаження отримав останнім тижнем, коли туди почали заливатися презентації проектів «Пітчінгу ідей», який триватиме ще майже місяць – 17 з 18 існуючих роликів. Один найперший – мікроанімашка до 30-річчя театру.

Подвійні театральні ютуби – непоодиноке явище. В одних випадках – це результат переформатування самого ютуба, в іншому – втрачені паролі доступу, чи будь-які інші моменти. Наприклад, на каналі Музичного театру 2011 року створення – 80 підписників, на іншому, 2016 року – 8. Контент багато в чому перегукується між собою. На одному є поділи на плейлисти, на іншому – відеосюжети і відеозапис конкурсу на заміщення вакантної посади головного хормейстера.

Двічі можна зустріти канал Театру драми і комедії

…та ТЮГу на Липках.

По одному, але робочому каналу, у Національних театрів Франка і Лесі.

Ютуб-канал франківців зберігає промо, телевізійни сюжети, закулісні «підглядання» та колекцію роликів 2014 року «Листи на фронт» – рефлексію на російську агресію 5 років тому.

У списках відтворення збираються та сортуються матеріали з усього ютюбівського простору, які стосуються акторів (137 відео) та працівників театру (30 відео). У розділі відео можна натрапити на кілька чорно-білих телевистав.

Російська драма демонструє об’ємний підхід до роботи із каналом. В асортименті є все – від тизерів, до інтерв’ю з акторами, викладеного циклу програм Олега Комарова «Театральні силуети» до повних відеоверсій вистав, які наразі стали вже історією театру.

У театра «Тисячоліття» сортування багатого відеоконтенту виповнено списками відтворення – до якої вистави є зацікавленість – на той список і заходь.

В архіві відеохостингу Театру на Подолі – безліч всього, включно зі свідоцтвами про вистави, які вже зійшли з сцени, колекція відеопідтримок з часів відстоювання нової будівлі театру. Проморолики актуальних вистав та телевізійні сюжети накож в наявності. Також є кілька свіжевідзнятих вистав.

І найцікавіше – власні проекти театрів.
Такого унікального контенту не багато, проте він – найбільш цікавий.

В «Золотих воротах» – ставка на більш щільне знайомство з новими іменами. Кожний митець, хто потрапляє до театру, автоматично проходить ініціацію та отримує хештег #золоталюдина із відповідним відео-інтерв’ю. Те що називається, замість ста разів почути – варто один раз побачити.

Архівний проект bitlive, в якому два театральні директори – Стас Жирков і Слава Жила з’ясовували «Почему собаки не ходят в театр» окремим плейлистом зберігається на каналі «Золотих воріт».

Міксування із підтягнутого відео з каналів своїх працівників та розміщених під власним брендом відбувається в Молодому театрі. Освітньо-популярний проект «Молоді піднімають класику»

…і рубрика, яка відкриває та наближує акторів до глядача «Чи».

Театр маріонеток виклав в єдиній стилістиці промо власних вистав. Відзняті відеоверсії доступні у плейлистах, підтягнуті з інших ресурсів. З оригінального – коротенькі серії проекту «Маріонетки у великому місті», де ляльки опиняються у найвпізнаваніших місцях столиці.

Академічний театр ляльок вітає своїх глядачів зі святами, заливає телевізійні сюжети та запускає свій ZAMOK VLOG. Цікаво було б дослідити, чи корелює хронометраж влогу із показниками його переглядів та відповідність до цільової аудиторії. Проте, як оригінальний проект – прекрасне рішення та органічна імплементація промоції у інформативність.

Огляд київського театрального ютюба говорить про те, що певні знання у закладів про нього є. Частина навіть використовує можливості безкоштовного відеохостингу максимально. Час, коли створення відеоконтенту доступне прямо на смартфоні, дарує безліч можливостей театрам, в тому числі і по залученню додаткової аудиторії.

Слідкуємо за розвитком галузі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *