26 київських театрів. Підкорення ютубу

Рік тому для роликів та відеоілюстрацій «Театральної риболовлі» було започатковано окремий канал на ютубі.
Відзнятого матеріалу наразі значно більше за той, який на ньому наразі представлено.

І від ютубу портального – до ютубу театрального. Сьогодні під збільшувальним склом – відеопредставництва 26 київських театрів.

Не вдалося віднайти каналів театрів «Браво», «ДАХ», «Колесо», «Сузір’я» і… Національної опери.

«Браво» не здивувало.
«ДАХ» – явище набагато всеосяжне, тому в ютубі має незліченну кількість інтерв’ю фундатора, сюжети і про вистави, і про проекти, і про фестивалі. Але в різнобій, все на різних каналах.
Аналогічна ситуація з «Колесом» і Національною оперою – контент в ютубі присутній – від окремих передач, до повноцінних фільмів про театр, записи вистав та багато чого ще. А от необхідність обзаводитися власним окремим каналом, можливо, ще не дозріла.

Інша справа із «Сузір’ям». Маю підозру, що канал от-от з’явиться, зважаючи на темпи інтернетизації театру. З часів минулого огляду – оновився сайт.

Олексій Павлович стрімить напередодні вистав. Та й взагалі відеоанонсами вистав театру повниться фейсбук. Наступний крок, дуже ймовірний – ютуб.

За типом контенту на існуючих театральних каналах, можна виділити наступне:

  • поточний репертуар (анонси, тізери, фінальний уклін, шматочки вистав, відгуки глядачів – VIP/професійний глядач/пересічний глядач);
  • минулий репертуар (спогади про роботу, в окремих випадках – повні відеоверсії вистав);
  • акторсько-режисерський склад (акторські візитівки, діалог/монолог актора, інтерв’ю режисера);
  • життя за лаштунками (репетиційне відео, подробиці творчого процесу, внутрішні конкурси, кастинги, збори трупи);
  • театр в ЗМІ (телевізійні інтерв’ю, сюжети та цілі програми про театр/виставу);
  • фестивальне життя (сюжети з гастролей, участі у фестивалях)
  • «датські» ролики (відеолистівки та поздоровлення до святкових дат, початку сезону);
  • жарти (великий окремий напрямок, де кожен показує хто на що ладний)
  • власний унікальний відеоконтент (програма).

Звісно, перелік далеко не вичерпаний і доповнюється креативними мускулами та бажанням театру.

Ютюбівський аксакал у виборці (серед ідентифікованих каналів) – «Чорний квадрат» (дата запуску – 28 січня 2010 року). Наймолодший – канал Молодого театру, поява якого сталася до Дня Незалежності два роки тому (24 серпня 2017 року).

Наповненість каналу вираховується як двома-трьома викладеними роликами (PostPlay Театр, «Актор»),

до сотні («Чорний квадрат» – 100, «Тисячоліття» – 112, Театр на Подолі – 153. Недосяжний поки що лідер – Театр оперети – 508 роликів на каналі). В більшості своїй – 10 – 60 одиниць – в категорії до сотні 62 має «Дикий театр»).

Ще один показник – кількість підписників. Рейтинг перетнувших сотню виглядає наступним чином: Молодий театр – 220, Театр ім. Івана Франка – 309, Театр на Подолі із Театром оперети – один-в-один підписник – 438, Театр ім. Лесі Українки – 557, «Київ модерн-балет» – 571, «Золоті ворота» – 614, «Чорний квадрат» – 836.

Від кількісних показників до, власне того, чим наповнені канали.

Інструменти анонсів опановані всіма володарями ютюбу. Від найпростіших варіантів із рухомим текстом та фотографічних слайд-шоу, до роликів із залученням оператора камери, інженера відеомонтажу, в окремих випадках зустрічаються роботи динамічної графіки та розробки окремої концепції, яка втілюється в тому числі і через відеоконтент. На просторі київських театрів є все, на будь-яку залученість за часом та на будь-який бюджет.

В світі оформлення каналу, його яскравій ідентичності та структурності – лідерство за Диким театром.

До поширення відеоверсій власних вистав вдаються лише Театр на Подолі (пара свіжих записів з проекту OpenTheatre) та Театр російської драми (нарахував майже 20 записів вистав, які вже не в репертуарі, але залишаються в театрі у відеоваріанті). Є вистава на каналі Театру драмі і комедії. Також поширена практика – розміщення на каналі окремого плейлиста зі сторінки, де викладено вистави. Так робить, наприклад, Театр маріонеток.

Відеоісторія Малого театру поділена на дві частини: до нашої ери і теперішній час. Канал з трьома відео давніх часів продовжує одиноко висіти у мережі.

Новий канал Малого театру хоч і був започаткований у 2017-у, основне навантаження отримав останнім тижнем, коли туди почали заливатися презентації проектів «Пітчінгу ідей», який триватиме ще майже місяць – 17 з 18 існуючих роликів. Один найперший – мікроанімашка до 30-річчя театру.

Подвійні театральні ютуби – непоодиноке явище. В одних випадках – це результат переформатування самого ютуба, в іншому – втрачені паролі доступу, чи будь-які інші моменти. Наприклад, на каналі Музичного театру 2011 року створення – 80 підписників, на іншому, 2016 року – 8. Контент багато в чому перегукується між собою. На одному є поділи на плейлисти, на іншому – відеосюжети і відеозапис конкурсу на заміщення вакантної посади головного хормейстера.

Двічі можна зустріти канал Театру драми і комедії

…та ТЮГу на Липках.

По одному, але робочому каналу, у Національних театрів Франка і Лесі.

Ютуб-канал франківців зберігає промо, телевізійни сюжети, закулісні «підглядання» та колекцію роликів 2014 року «Листи на фронт» – рефлексію на російську агресію 5 років тому.

У списках відтворення збираються та сортуються матеріали з усього ютюбівського простору, які стосуються акторів (137 відео) та працівників театру (30 відео). У розділі відео можна натрапити на кілька чорно-білих телевистав.

Російська драма демонструє об’ємний підхід до роботи із каналом. В асортименті є все – від тизерів, до інтерв’ю з акторами, викладеного циклу програм Олега Комарова «Театральні силуети» до повних відеоверсій вистав, які наразі стали вже історією театру.

У театра «Тисячоліття» сортування багатого відеоконтенту виповнено списками відтворення – до якої вистави є зацікавленість – на той список і заходь.

В архіві відеохостингу Театру на Подолі – безліч всього, включно зі свідоцтвами про вистави, які вже зійшли з сцени, колекція відеопідтримок з часів відстоювання нової будівлі театру. Проморолики актуальних вистав та телевізійні сюжети накож в наявності. Також є кілька свіжевідзнятих вистав.

І найцікавіше – власні проекти театрів.
Такого унікального контенту не багато, проте він – найбільш цікавий.

В «Золотих воротах» – ставка на більш щільне знайомство з новими іменами. Кожний митець, хто потрапляє до театру, автоматично проходить ініціацію та отримує хештег #золоталюдина із відповідним відео-інтерв’ю. Те що називається, замість ста разів почути – варто один раз побачити.

Архівний проект bitlive, в якому два театральні директори – Стас Жирков і Слава Жила з’ясовували «Почему собаки не ходят в театр» окремим плейлистом зберігається на каналі «Золотих воріт».

Міксування із підтягнутого відео з каналів своїх працівників та розміщених під власним брендом відбувається в Молодому театрі. Освітньо-популярний проект «Молоді піднімають класику»

…і рубрика, яка відкриває та наближує акторів до глядача «Чи».

Театр маріонеток виклав в єдиній стилістиці промо власних вистав. Відзняті відеоверсії доступні у плейлистах, підтягнуті з інших ресурсів. З оригінального – коротенькі серії проекту «Маріонетки у великому місті», де ляльки опиняються у найвпізнаваніших місцях столиці.

Академічний театр ляльок вітає своїх глядачів зі святами, заливає телевізійні сюжети та запускає свій ZAMOK VLOG. Цікаво було б дослідити, чи корелює хронометраж влогу із показниками його переглядів та відповідність до цільової аудиторії. Проте, як оригінальний проект – прекрасне рішення та органічна імплементація промоції у інформативність.

Огляд київського театрального ютюба говорить про те, що певні знання у закладів про нього є. Частина навіть використовує можливості безкоштовного відеохостингу максимально. Час, коли створення відеоконтенту доступне прямо на смартфоні, дарує безліч можливостей театрам, в тому числі і по залученню додаткової аудиторії.

Слідкуємо за розвитком галузі!

4 thoughts on “26 київських театрів. Підкорення ютубу

  • 28.01.2021 о 04:22
    Permalink

    Дозволю собі додати інформацію про канал Лариси Паріс – Larisa Paris на YouTube. Раджу зайти. Є фраґменти вистав Лариси Паріс, які гралися в “Студії Паріс”. Лариса Паріс отримала Пектораль за краще виконання жіночої ролі. Це моновистава “Этюды к трагедии “Аякс”” за Софоклом. Несправедливо, на мій ОБ’ЄКТИВНИЙ погляд не отримала вона Пекторалі за кращу режисуру, за кращу виставу, за кращу сценоґрафію, за краще музичне вирішення. Викладені фраґменти вистави уповні підтвердять мою думку. Ввважаю всі її театральні роботи непересічними, видатними. “Студія Паріс” була незалежною формацією аванґардово-академічного спрямування без жодної підтримки держави чи міста. “Студія Паріс” існувала з 2009 по 2013 рік. “Вишнёвый сад”, “Остров Болдино”, “Инфанта Исмена”, “Утешение Макара Девушкина”, “Этюды к трагедии “Аякс”” – Чехов, Пушкін, Ріцос, Достоевський, Софокл. Чомусь воліє театральне співтовариство київське не згадувати, навіть замовчувати це зунікальне явище, яке за, великим рахунком, потребує глибокого багатоаспектного аналізу. Варто переглянути там також і відео з лекцій, які відбувалися в “Студії Паріс” заради ознайомлення з режисерською та операторською роботою Лариси Паріс. Порівняйте ці фільми із тим як зазвичай знімають та монтують лекції маючи в розпорядженні професійні камери та студії монтажу. Гарних вражень! А були вистави й у “Сузір’ї”… Ще додаткова інформація – https://larisaparis.livejournal.com/

    • 30.01.2021 о 22:24
      Permalink

      Дякую за коментар.
      Вирішив його схвалити, хоча й не розумію, чого він саме до статті із оглядом ютуб-каналів сьогодення.
      У вашому тексті – очевидна театральна історія…

  • 29.03.2021 о 04:46
    Permalink

    Дякую за відповідь.
    Коментар стосується Вашої статті, бо ютуб-канал цей існує дуже давно.
    А Лариса Паріс – людина театру, людина – театр.
    https://www.youtube.com/user/LarisaParis/videos
    На каналі представлений доробок чи не першого на той час незалежного театру,
    який займався мистецтвом, а не виживанням, заграванням, провокуванням etc
    і цей доробок вартий уваги.
    Як на мене.
    Доброї роботи!
    P.S. У листі припустився прикрої помилки .
    Ось така “очепятка””…замовчувати це зунікальне явище…” – зайва літера “з”,
    бо має бути, очевидно, “унікальне явище”. Виправте, коли Ваша ласка.
    А всі мої вищі слова не певен що варті оприлюднення. Та то вже на Ваш розсуд.

    • 29.03.2021 о 16:53
      Permalink

      Я Вам більше скажу – “білих плям” у мистецтві така неймовірна кількість, що іноді просто не розумієш за що хапатися у першу чергу.
      Дякую за Вашу увагу до порталу!
      Вдячний за коментарі та уточнення!

Коментарі закриті.