Нео-класицизм 128-літнього «Лускунчика»

На полі безкінечних розмов щодо напрямків розвитку сучасного театру, існує острівець театральних назв, які давно вже набули особливого символізму та знаходяться поза всіляких суперечок. Серед них – різдвяний балет Петра Чайковського «Лускунчик». За свою 128-літню історію сценічного життя траплялися і зміни, приходили нові режисери із власними версіями… Проте «Лускунчик» у театральній афіші – завжди свято музики, добра і світла.

Перший показ балета за мотивами казки Гофмана відбувся на сцені петербурзького Імператорського Маріїнського театру. З тих пір цей матеріал приваблював найвідоміших балетмейстери світу. Прикладом, авангардист 20-x років Федір Лопуxов, побачив цю історію, як плід дитячої уяви – в його балеті артисти читали текст, а сценою рухалися різнокольорові щити на колесах.

Прем’єра балету «Лускунчик» 6 (18) грудня 1892 року в Маріїнському театрі (Санкт-Петербург)

Грузинський хореограф та балетмейстер славнозвісного балету Дягілєва Джордж Баланчин, який у 30-і переїхав до Америки, у 1954 році ставить «Лускунчика» у New York City Ballet – постановка іде і донині із аншлагами, та вражає публіку небувалою кількістю персонажів на сцені – 62 музиканта в оркестровій ямі, 50 футів конфетті, та, найдивніше – ялинкою, яка із невеличкого деревцята буквально на очаx зростає у величезну 30-метрову інсталяцію.

Балет із часом переживав численні зміни. Не постійними могли бути кількість актів, мінялися імена головної героїні, з’являлися нові, іноді на грані епатажу, трактування (у версії 2001 року Кирила Симонова у Маріїнському театрі на глядача замість казкової атмосфери чекали величезні м’ясні туші, окорока, а музика Чайковського виконувалася в навмисно швидкому, агресивному темпі). А легендарний Рудольф Нурєєв увійшов у співавторство, змінивши фінал – в його версії Лускунчиком виявився чарівник, що оживляє іграшки.

«Лускунчиком» розпочав свою постановочну кар’єру Михайло Баришніков. Балет Чайковського є у творчій біографії й Моріса Бежара, й Метью Борна… На кожній великій сцені світу шанують традицію зіграти «Лускунчика» напередодні Різдва.

На Київській сцені балет був відомий у постановках Вахтанга Вронського (1956 рік), Анатолія Шекера (1972 рік), Віктора Литвинова (2004 рік), Раду Поклітару (2007 рік). У 20-і роки XXI століття інтерес до матеріалу не згасає – найсвіжіша постановка анонсована до свят закоханих (14-15-16 лютого). Над нео-класичним, модерновим балетом «Лускунчик» працює Артем Шошин на сцені Київської опери. Акцент нової версії на маловідомі та невисвітлені іншими постановниками особа самого Лускунчика та відповідь на питання, ким він є насправді – простий розколювач горіхів, бездушна лялька, зачарований принц чи, може, хтось інший? Та найголовніше – яким було його життя до того, як він перетворився на різдвяний подарунок.

Текст написано під чарівну музику Чайковського у виконанні філармонічного оркестру Роттердама.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *