Саркісян Роза

Категорія:

Опис

Роза Володимирівна Саркісян (нар. 20 січня 1987, м. Степанакерт, Нагірний Карабах) – українська театральна режисерка, кураторка. Режисерка Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка23 грудня 2019 року), до того  головна режисерка львівського Першого академічного українського театру українського для дітей та юнацтва (2017 – 2019), харківський театр «DeFacto».


Режисерські роботи (за датою прем’єри):


«З широко розкритими очима»

  • Прем’єра – 27 листопада 2011
  • Театр – Сєвєродонецький міський театр драми
  • Автор – за мотивами п’єс екзистенціалістів ХХ століття
  • Художник –
  • Жанр – трагіфарс
  • Про виставу.


«Шокошопінг»

  • Прем’єра – 2012
  • Театр – Будинок актора ім. Леся Сердюка (м.Харків)
  • Автор – Отон Жупанчич
  • Художник –
  • Жанр – бліц-вистава
  • Про виставу.


«Озвездамоих»

  • Прем’єра – 2012
  • Фестиваль дитячої драматургії «Прем’єра Про» (м.Москва)
  • Автор – Олексій Афанасьєв
  • Художник –
  • Жанр – бліц-вистава
  • Про виставу.

«Гамлет»

  • Прем’єра – 2013
  • Театр – Державний російський драматичний театр імені Володимира Короленка (м.Іжевськ)
  • Автор – Вільям Шекспір
  • Художник –
  • Жанр –
  • Про виставу.

«Вдома»

  • Прем’єра – 02 грудня 2013
  • Театр – Російський академічний молодіжний театр (м.Москва)
  • Автор – Віктор Розов
  • Художник –
  • Жанр –
  • Про виставу.

«12 пісень про Свободу»

  • Прем’єра – 2014
  • Проект ЄрміловЦентру «Площа Свободи» (м.Харків)
  • Автор – Кіра Малініна
  • Художник –
  • Жанр – драма
  • Про виставу.

«Так, мій Фюрере!»

  • Прем’єра – 2014
  • Театр – DeFacto (м.Харків)
  • Авторка – Брігітта Швайгер
  • Сценографія, костюми – Вадим Сєвєрухин, Діана Ходячих
  • Композиторка – Олександра Малацковська
  • Жанр – незавершений концерт для однієї акторки, фортепіано та оркестру
  • Про виставу. Експеримент на межі театру і музики, де співіснують текст австрійського драматурга Б.Швайгера та музика композиторки О. Малацьковської. Команда театру DE FACTO спробувала дослідити такі феномени суспільства, як тотальне божевілля, невміння визнавати та небажання відчувати колективну провину за помилки минулого.
  • Визнання:
  1. 2014 – Урбаністичний фестиваль «UrbanLvivExploration» (м.Львів)
  2. 2014 – Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гоголь Фест» (м.Київ)

«Часу немає. За склом»

  • Прем’єра – ??? вересня 2014
  • VII Фестиваль молодіжних проектів «Non Stop Media: Upgrade» (м.Харків)
  • Автор – Володимир Снігурченко
  • Художник –
  • Жанр – site-specific project
  • Про виставу. Робота досліджує тему хворобливого насильства і провини. Теми розкриваєтся не через але через певний наратив, а в безпосередній взаємодії з глядачем. Перформери моделюють світ двох персонажів, які живуть за скло, абсолютно в вакуумному середовищі, з якого нема виходу. Команда за допомогою тексту відтворює простір моторошного насильства, в якому кожен бере участь. А питання: «Коли все закінчиться? Коли хтось вийде з гри? Коли ми помремо?», особливо гостро звучать в сучасному контексті. Цей експеримент доводить, що люди хочуть гратися в насильство. Вони не в змозі припинити його, і тому не бачать виходу, хоча вихід є. Тільки для цього хтось першим повинен вийти з гри.
  • Визнання:
  1. ??? – Фестиваль молодіжних проектів «Non Stop Media: Upgrade» (м.Харків)

«ВО(й)НА»

  • Прем’єра – 30 жовтня 2014
  • Проект-дослідження «Війна/ВОНА» (м.Харків)
  • Автори – Роза Саркісян та команда театру DeFacto
  • Художниця – Діана Ходячих
  • Жанр – перформанс
  • Про виставу. Мистецький проект, в якому досліджується феномен війни в контексті критики патріархальної культури. Питання осмислення війни порушуються з позиції спільноти, яка перебуває всередині військового протистояння та отримує досвід, що потребує висвітлення і фіксації. Проблему буде виведено у ширший контекст постійного співіснування і взаємопроникнення культури війни і культури миру.

«Музей світу. Музей війни»

  • Прем’єра – 22 квітня 2015
  • Театр – DeFacto (м.Харків)
  • Автори – Ден та Яна Гуменні
  • Сценографія і костюми – Діана Ходячих
  • Жанр – документальний перформанс
  • Про виставу. Як зароджуються в людях помста і бажання вбивати? Як своєчасно зупинити низку злодіянь, що відбуваються протягом усієї історії? Чи варто пам’ятати про трагедії минулих століть? – саме на таких проблемах концентрується документальна перформанс «Музей світу. Музей війни», присвячений 100 річниці геноциду вірменського народу.

«Вбити жінку»

  • Прем’єра – 08 березня 2015
  • Проект «Стать – Горизонталь» (м.Харків)
  • Авторка – Роза Саркісян
  • Художниця – Діана Ходячих
  • Жанр – перформанс-дослідження
  • Про виставу. Вісім різних не схожих один на одну жінок, один режисерка, один художниця. Протягом тижня ми досліджували один одного, провокували, задавали питання, заводили в глухий кут, говорили компліменти і змушували червоніти. Ми хотіли зрозуміти «хто така жінка?»

«Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду»

  • Прем’єра – 24 вересня 2016
  • В рамках польсько-української копродукції «Мапи страху / Мапи ідентичності» (ГОГОЛЬFEST, м.Київ)
  • Автори – Йоанна Віховська та Дмитро Левицький
  • Художниця – Алевтінa Кахідзе
  • Жанр –
  • Про виставу. П’ятеро акторів з різних регіонів України та з Польщі досліджують спільне та особисте минуле і пам’ять своїх країн крізь призму індивідуального досвіду. Чи є прямий шлях від індивідуального досвіду і спогадів до колективної пам’яті? Чому колективні спогади іноді пригнічують індивідуальні? Хто нам диктує, що треба пам’ятати, a що треба забути? І чи є історією те, що не виставили в музей і що не потрапило в шкільні підручники?

«Теорія великого фільтру»

  • Прем’єра – ??? листопада 2016
  • Театр – Театр сучасного діалогу (м.Полтава)
  • Авторка – Ірина Гарець
  • Художник –
  • Жанр –
  • Про виставу. Робота присвячена проблемам дискримінації та мови ворожнечі – це мозаїка людських історій, інтерв’ю, статистичних даних, наукових досліджень і статей, рефлексій акторів на тему насилля і дискримінації; рівності й інакшості. Це експеримент, в якому несподівані повороти, вибагливий асоціативний монтаж і нелінійна ігрова/неігрова (документальна) структура співіснують, провокуючи глядача на діалог.
  • Визнання:
  1. 2016 – III Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA (2016, Полтава)
    2017 – Фестиваль альтернативного українського театру «Золота хортиця» (м.Запоріжжя)
  2. 2017 – Міжнародний театральний фестивалі поза межами театру «Мандрівний віщак» (м.Луцьк)
  3. 2017 – Фестиваль живої історії (м.Київ)
  4. 2017 – Театральний фреш-фестиваль «Я і Села Брук» (м.Харків)
  5. 2017 – Фестиваль «Кременчуцька театральна весна» (м.Кременчуг)

«Перед війною. Війна. Після війни. Частина I»

  • Прем’єра – 2017
  • Театр – Незалежний авангардний театр Комуна Варшава (м.Варшава)
  • Автори – Йоанна Віховська та Роза Саркісян
  • Художник –
  • Жанр –
  • Про виставу.

«Людина з обличчям»

  • Прем’єра – 2017
  • В рамках заходу до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у музеї «Територія Терору» (м.Львів)
  • Автори – Роза Саркісян та Діана Ходячих за мотивами книги Варвари Барац
  • Художник –
  • Жанр – анімаційний документальний короткометражний фільм
  • Про виставу.

«Психоз 4.48»

  • Прем’єра – 27 лютого 2018
  • Театр – Київський театр «Актор»
  • Авторка – Сара Кейн
  • Сценографія – Діана Ходячих
  • Музика – Олександра Малацковська
  • Жанр – вистава-кабаре
  • Про виставу. «Чорне кабаре про нелегальну любов і смерть», «біполярне шоу», «психоделічний дівич вечір», «феміністичне рев’ю», «маніфест емансипованої жіночності» – це лише деякі з означень, якими виставу описувала українська критика і публіка. Вистава торжествує силу жінок: свідомих і шалених, непокірних і нахабних, нерозважних і неромантичних, які страждають і сміються з власних страждань. На сцені відбувається невпинна гра з межею: межею болю, «нормальності», театральної форми, суспільного табу. Все це здійснює деконструкцію міфу про місце жінки в суспільстві.
  • Визнання:
  1. 2017 — Всеукраїнський конкурс молодих режисерів «Taking the stage» від British Council Ukraine – ескіз вистави «Психоз 4:48» Сари КейнТОР-3 переможців (відеотрансляція)
  2. 2019 – Урбаністично-мистецький міжнародний фестиваль «Парад Фест» (м.Харків)
  3. 2019 – Spotkania Teatralne Bliscy Nieznajomi (м. Познань)


«Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи»

  • Прем’єра – 04 липня 2018
  • Театр –  Перший український театр для дітей та юнацтва (м.Львів)
  • Авторка – Йоанна Віховська за темами твору «За дверима» Ельфріде Єлінек і фільму «За дверима» Франца Новотни
  • Сценографія і костюми – Діана Ходячих
  • Хореографія – Нінель Збєря
  • Жанр – посттравматична вистава
  • Про виставу. Темою вистави є суспільство, вражене травмою війни та її наслідками. Пережитий досвід насильства нікуди не дівається — він, розлитий у повітрі та просторі, знаходить вихід через зачинені двері квартир, вражає щоденне життя та стає частиною звичної поведінки. Пре-текстом вистави є книга нобелівської лауреатки Ельфріди Єлінек про повоєнну Австрію через історію трьох цілком звичайних родин. Авторки на цьому тлі створили посттравматичну драму, яка складається з акторських етюдів, імпровізацій та особистих рефлексій. Як функціонує суспільство в контексті війни? Чи приречені діти повторювати помилки батьків? Чи можливо позбутись механізму відтворення насильства? Нам усім відомі утопічні відповіді на ці питання, але чесний діалог завжди болючий та дискомфортний.
  • Визнання:
  1. 2018 – Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев» (м.Львів)
  2. 2018 – Міжнародний фестиваль «Spotkania Teatralne Bliscy Nieznajomi» (м.Познань)
  3. 2019 – «Тріумф. Театр. Львів» (Львівська філія Національної спілки театральних діячів України — ЛМВ НСТДУ) – «Найкраща жіноча роль другого плану» (Олена Баша за роль Єви Любовскі)
  4. 2019, вересень – Театрально-урбаністичний фестиваль «Parade-fest» (м. Харків)
  5. 2019, вересень – ІІ Всеукраїнський театральний фестиваль «СвітОгляд» (м. Сєвєродонецьк) – «Найкраща акторська робота» (Олена Баша за роль Єви Любовскі), номінацію журі за «Креативність творчого пошуку» (Роза Саркісян)
  6. 2019, грудень – Львівська обласна премія за вагомий внесок в українську культуру – премія ім. Бориса Романицького (драматургія, театральне мистецтво) – Олена Баша за акторську роботу у виставі «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи…»

«Склянка морквяного соку»

  • Прем’єра – ??? жовтня 2018
  • В рамках соціального проекту «Будь сильною, протидій насильству!» документального театру «Д.О.М.48.24» (м.Івано-Франківськ)
  • Авторка – Ірина Гарець
  • Художник –
  • Жанр – документальна вистава
  • Про виставу. 3 тижні учасники проекту досліджували тему насилля, причини, що його породжують, а також – з чим стикаються та на що закривають очі франківчанки та франківчане. Ставили питання в людей на вулицях міста, на які теми заборонено, страшно чи незручно розмовляти в Івано-Франківську, розпитували своє оточення про прояви насилля, піднімали з глибин власний досвід – все це вплинуло на те, якою і про що буде вистава. У виставі буде багато питань. Але, сподіваємося, це допоможе глядачам знайти правильні для них відповіді.

«Голоси околиць: про вибір»

  • Прем’єра – 24 листопада 2018
  •  В рамках мистецько-соціального проекту «Голоси околиць: про вибір», реалізованого Дитячим центром сучасного мистецтва «Агов» та групою незалежних митців (м.Львів)
  • Авторка – Ірина Гарець
  • Художник –
  • Жанр – постдокументальна вистава
  • Про виставу. Впродовж дводенної робочої сесії, що відбулася 14-15 листопада у с. Черниця, учні взяли участь у майстер класах із акторської майстерності, критичного мислення, та драматургії. З 20 по 24 листопада у Львові триває репетиційна сесія, під час якої школярі, у співпраці з професійними акторами, драматургинею та режисеркою створять власну виставу і представлять її публіці 24 листопада на сцені Львівського обласного театру ляльок. Фокусна тема проекту – вибір.

«Мовчанка. Місто, в якому я не хочу жити»

  • Прем’єра – ??? грудня 2019
  • Театр – Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки та Освітній центр прав людини у Львові
  • Автори – Роза Саркісян, Роман Кривдик, Ярослав Дерпак
  • Художник –
  • Жанр – гра-перформанс за участю глядачів
  • Про виставу. Незважаючи на те, що різноманітні соціологічні дослідження називають Львів чи не найбільш толерантним містом на заході України, міській владі та активістам належить зробити іще дуже багато. Проблеми із інклюзивною інфраструктурою, дискримінацією за ознаками національності чи етнічної приналежності, булінґом, сімейним насильством потребують вирішення.Наголосити на найбільш актуальних викликах, пов’язаних із правами людини, поставити чіткі запитання і, можливо, спробувати знайти на них відповіді — таку мету ставлять перед собою учасники та учасниці перформанса-гри «Мовчанка. Місто, в якому я не хочу жити». Поряд з акторами й актрисами до творення цього театрального дійства зможуть долучитися усі охочі глядачі й глядачки.

«Макбет»

  • Прем’єра – 07 лютого 2020
  • Театр – Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки (мала сцена)
  • Автори – Андрій Бондаренко, Лєна Лягушонкова за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра
  • Сценографія – Мар’ян Савіцький
  • Художниці з костюмів – Діана Ходячих, Діана Янчук
  • Жанр – гра-перформанс за участю глядачів
  • Про виставу. Лабораторна робота зі студентським курсом кафедри майстерності актора і театрознавства ЛНУ ім. І. Франка


«H-effect»

  • Прем’єра – 09 жовтня 2020 (онлайн прем’єра)
  • Театр – Незалежний проєкт (ГО «Арт Діалог», м.Київ)
  • Автори – Йоанна Віховська, Роза Саркісян на основі п’єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра та «Гамлет-машина» Гайнера Мюллера
  • Художниця – Корнелія Дзіковська
  • Композитор – Марчін Ленарчик
  • Візуальні ефекти – Адам ЗдунчикЖанр – постдокументальна вистава
  • Про виставу. Вистава про індивідуальні вибори молодих людей в часи суспільної і політичної турбулентності. Гамлет у виставі «H-Effect» є колажем персонажів з культових текстів Вільяма Шекспіра і Хайнера Мюллера, а також особистих досвідів акторів і актрис — людей, які впродовж кількох останніх років робили складні вибори, що тісно пов’язані з історією їхньої країни. Цей новий, гібридний Гамлет мігрує між персонажами вистави, а кожен з них приміряє на себе його шкіру, так само, як і шкіру (мюллерової) Офелії.

«Навіщо Лемуру хвіст Чупакабри?»