Антологія одної назви. «Гуцулка Ксеня»

У «Гуцулки Ксені» історія довга та цікава…

Розходжень, що оперета Барнича народилася від пісні «Гуцулка Ксеня» немає. А от щодо авторства самої пісні маються деякі розходження. Чи то сам Ярослав Барнич – композитор, диригент, музичний педагог та громадський діяч, чи Роман Савицький – семигинівський учитель, закоханий в музику усе своє життя, хоча й без музичної освіти (принаймні, в 50-х роках управління з захисту авторських прав авторство вбачало саме в ньому). А, може, обидва разом…

Але мова не про розслідування, а про сам твір, який надихає митців от вже близько 100 років.

Пісня-танко перший запис на платівці отримала у 1945 році. На невеличкій чехословацькій фірмі грамзапису Еста пісню записують у виконанні ансамблю пісні і танцю 1-го Українського фронту.

Наступний грамзапис – 50-ті років – виконання тріо бандуристок: Ніна Павленко, Тамара Поліщук, Валентина Третякова (датовано 1956 роком).

Пісня, на відміну від оперет, жила і після еміграції Барнича спершу до Західної Німеччини, а згодом до Штатів.

Її продовжували аранжувати та виконувати професійні співаки та починаючі музиканти (запис конкурсного виступу проекту «Голос»: Андрій Лучанко, Мебо Нутсубідзе та Святослав Вакарчук, 2015 рік).

Новітня кіно-театральна історія «Гуцулки Ксені» припадає на 2017 рік, коли на екрани виходить один з перших якісних вітчизняних кінопродуктів патріотичного спрямування. Події повнометражної стрічки «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва розгортаються під час оборони Донецького аеропорту. Сценарист Наталія Ворожбит вкладає лейтмотив «Гуцулки Ксені» в лінію командира захисників Донецького аеропорту із позивним «Серпень» (В’ячеслав Довженко). Навколо цієї мелодії він об’єднує своїх побратимів, і саме вона звучить над його охолонувшим тілом.

Франківський драмтеатр звернувся до оперети «Гуцулка Ксеня», прем’єру якої презентували напередодні нового 2019 року. Більша ставка постановки не сюжетна, а спецефектна, коли режисер (Ростислав Держипільський) залучає молодо-юних виконавців (яким ще важкувато тягнути великі головні ролі) певними сценічними «милицями»: чи то лазерне шоу (яке промотується чи не найбільше за саму оперету), чи то колекцію гуцульських гунь… За цим «видовищним» театром дещо розмивається і сюжет… Але, в цілому, за рахунок живого оркестру та яскравої картинки виходить певне глядацьке видовище.

І кульмінаційна очікувана поява «Ксені» в повному метрі. Фільм-мюзикл «Гуцулка Ксеня» режисерки Олени Дем’яненко вийшов в прокат 7 березня 2019 року. Фільм досить не рівний за своїм виробництвом, але точно має свій яскравий та впізнаваний стиль, та неймовірну музичну атмосферу. Виконання титульної пісні та загальну прикрасу стрічці покладено на жіночий гурт, що виступає в жанрах «фрік-кабаре» «Dakh Daughters» і є вихованцями Центру сучасного мистецтва «ДАХ».

Слідкуємо за подальшими творчими мандрами «Ксені».

2 thoughts on “Антологія одної назви. «Гуцулка Ксеня»

  • 26.02.2021 о 14:36
    Permalink

    Вперше на театральній сцені Гуцулку Ксе було поставлено “НАУД ТЕАТРОМ ІМЕНІ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ”, і ще одна оперета Барнича “ШАРІКА”. До речі… Ціп’єст з гастролей Америкою привезли Заньківчани в Україну. Видається до цього часу ніхто їх не намагалася поставити, адже це було політично… Особливо “Шаріка”… Але вперше прозвучало все це у девєяностих?

    • 27.02.2021 о 00:15
      Permalink

      Цікавий факт!
      Незвичний та тернистий шлях твору до глядача.
      Можна його буде якось дослідити.

Коментарі закриті.