Франківськ – Модільяні – Весна. Частина 1

Моделей театрального існування у регіонах, умовно, можна виділити три різновиди
Перша – ми самі собі на умі, варимося у власному борщі, нікого не бачимо, нікому нічого не показуємо
Друга – ми розуміємо свою провінційність, схиляємося перед столицею, та інколи, за дозволом, приїздимо на театрально-гастрольний уклін
І третя. Осягнути її можливо у одному простому випадкові, коли театр у певний спосіб прихиляє небо до землі, паралельно вичавлює з себе капельками провінційну свідомість та досягає того, що на вистави театру поспішають і глядачі рідного міста, суміжних областей та шикується черга столичних театралів

І саме тому, що театрів із третьої категорії – пальцями рук – окремо вартує розглядати їх феномен, та іншим театрам досліджувати етапи переходів одного стану до іншого, – можливо приклад наштовхне й собі на рішучі дії…

…десять років тому, у 2008-у, Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка, назва якого, за обсягом, конкурувала із текстами ролі деяких акторів, оновився. Спершу – керівним складом та «академічністю», а зрештою й брендом – заклад поза офіційні папери називається Франківським драмтеатром та має своє змістовне та візуальне втілення

Але більш важливе дослідження – саме трансформація позиціонування вистав театру. Надгучним криком німої Дарусі сповістили франківці про своє новонародження. Десять років у репертуарі, постійний глядацький інтерес та непересічна гастрольна доля вистави «Солодка Даруся» стала тією заявкою, що примусила балуваного київського глядача реагувати на інформацію про чергові гастролі Франківського драмтеатру, переповнювати зали, а у деяких випадках змушувати організаторів гастролей на додаткові вистави
Тож, стрибок від першої моделі до другої – done

 

Відповідність другої моделі передбачає певну періодичність у нагадуванні про себе та регулярні запропоновані нові театральні події. Цілком працюючими є постановки на актуальну соціальну тематику, та вироблені у будь-який ко-брендинговий спосіб. Чи то крос-майданчики, чи гастрольний промо-тур, чи залучена медійна зірка… Безпрограшний варіант – взагалі усе разом, як сталося із «Оскаром та Рожевою Пані». У таких випадках акцентування проходить трішки іншими шляхами, тому й художня цінность постановки може відходити на більш задній план, але у розрізі медійної присутності та підтримування глядацької уваги такий крок більш ніж необхідний

 

Стрбок від другої до третьої моделі – надскладний, та такий, що вимагає набагато більшого бекграунду та впевненості. Адже змусити подорожувати досить ліниву театральну публіку, для якої на вибір театру може вплинути навіть берег Дніпра, та мотивувати поїздкою на виставу до Франківська – тут відразу талант має бути помножений на непересічний креативний задум та злагоджений маркетинг

Полотна вистав Фрнківсього драмтеатру заповнювали собою звичні сценічні простори пристосованої глядацьої зали. Далі – більше – освоєння усього, що може бути приводом до вистави, посилюючи задум та виходячи за шаблонні рамки. «Гамлет» у підземеллі, «Модільяні» у піднебессі… і на цьому директор-художній керівник Ростислав Держипільський (за сумісництвом – «Володар просторів»), вочевидь, зупинятися не збирається

Сцена-цех – місце дії новой вистави «Модільяні» – репетиційна зала під дахом, два поверхи заввишки, із величезними панорамними вікнами, сходами та технічним з’єднанням посередині, а-ля складськими дверями… Саме такий творчий простір й необхідно мати для реалізації сміливого задуму на тему долі, про перехід мостом, якого на правду не існує. Складнощів безліч – від розміщення глядача до світлового вирішення та вибудовування чіткої логістичної схеми руху акторів. Робота колосальна, вигадок безліч, і про деякі докладніше йтиметься вже у наступній частині…

Далі буде…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *