«Гарантовані» санта-барбарові помідорки
Тим вища майстерність створення вистави, чим тонше та глибше в глядача проникає відчуття знайомості. Будь-якої – ситуативної, психологічного стану, місця, атмосфери, антуражу… Направду, не заради проговорювання забутих імен та назв до сьогодні ставлять прадавні тексти.
Подібна ситуація й із сучасними текстами, наповненими аналогічно-невимовними іменами. Однак, після прохолодного фінського драматургічного тексту Сіррку Пелтоли вистава Тетару драмі і комедій на Лівому березі огортає тим самим відчуттям знайомості. Свою «Гарантію 2 роки» Тамара Трунова поставила за п’єсою «Людяна людина».
Межа між затребуваністю, суспільною та родинною увагою до повного забуття – надтонка. А про пенсійний вік, старість та самотність у нас й взагалі не заведено говорити, не те що готуватися. Вистава ступає на крихкий лід цієї некомфортної розмови. Непроговорені суспільні запити, які так старанно обходять, зосереджені в «маленькій людині» (Анатолій Ященко) – кадровика-городника. Тут і вихід із зони комфорту, й переборювання у пошуку та опануванні нової професії у шанованому віці… Й розлука із улюбленими процесом вирощування помідорів…
Драматург цинічно ламає людину, методично знищує всю його насиджену шкаралупу, позбавляє усього, включно з помідорками. Режисерка вистави, з одного боку – людяніша за драматурга, й кількість пекельних кіл скорочує. Проте, компенсує тортури витончено – санта-барбарово.
Справжній сюжетний кат для героя, та неймовірна насолода глядачеві – руммейтер головного героя Калеві (Костянтин Костишин). Ця роль – ілюстративна відповідь на постійні закиди, чого мені постійно не вистачає в акторах інших театрів, які так доре відтворюють завчений текст. Актор стрибає у запропонований режисером в «Гарантований» океан можливостей, й виносить звідти по-повній.
Яскравий кожен актор у виставі, хоча й існують певні темпоритмічні відмінності у різних складах.
Окремі слова захвату художньому вирішенню вистави (Юрій Ларіонов). Сценографія багатошарова, змістовна, читабельна, іронічна, функціональна… Ну а заради сюжетного трансформування помідорок на цю виставу варто завітати й повторно…
