«Оскар» рік потому

Користуючись кіношним прийомом, тут має з’явитися титр «Рік потому»…

І дійсно, без кількох днів минув рік, за який вистава «Оскар» муніципального театру ляльок оперилася, набрала того самого соку, яке вивело режисерське рішення на той самий рівень, коли вистава говорить сама за себе.

Та що там казати, з тих самих пір вистава здобула звання головної події київського театрального життя сезону в категорії найкраща драматична вистава, та стала кращою режисерською роботою року!
Тому перегляд був у двічі більш хвилюючий.

Повторний перегляд переконав передбачення річної давнини – це вистава не подивившись якої, навряд можна сказати, шо розбираєшся у київському театральному житті. Рухи й слова позбулися зайвих акцентів й зосередилися на головному. А найдивовижніше полягало в тому, що навіть пошепки вимовлені слова лунали такою проникливою силою, яка не дозволяла глядачеві не те що відволікатися на мобільні гаджети, не дозволяла ворушитися…

Велика дяка всьому творчому складові вистави, зокрема Ігорю Федірко, Юлії Шаповал, Михайлу Урицькому та всім причетним до вистави (хіба що за винятком художника по освітленню).

PS. Інформація до роздумів адміністрації театру. Можливо, це досить бюджетна пропозиція, до квитка додавати маленький пакуночок з серветками. Насправді, вони потрібні кожному в залі не зважаючи на уявну стійкість до всіляких там сентиментів…