«Сталкерам» – 5 років. Дотики до вистави

П’ять років виставі!
Це багато, чи мало?
Особливо, коли постановка весь цей час жила насиченим життям, змінювала формати та сценічні майданчики. Навіть, по собі скажу, докорінно змінила сприйняття.

Антологія до п’ятиріччя вистави «Сталкери» – це певна ревізія усього написаного по темі та викладене на порталі за ці роки. Крім того – це є спробою виокремити основні маркери сприйняття, які на різних виставах можуть суттєво відрізнятися.

Спочатку була п’єса «На початку і наприкінці часів». Пам’ятаю враження після її першого прочитання – мізки вибухали від того, як фантазія мандрувала територіями, якими фізично ніколи не було можливості подорожувати…

Колекція «П’єси нашвидкоруч» порталу «Театральна риболовля» має стислий переказ «На початку і наприкінці часів».

Після постановки  цієї п’єси Романом Віктюком у Москві (жовтень 2014) за матеріал взялися одразу два режисера – Олексій Кравчук у Львові та Стас Жирков у Києві. Прем’єри зіграли з різницею у місяць. Приблизно із таким самим люфтом й дивився ці дві вистави. У вересні 15-го львівську «Бабу» привезли на ГогольFest до Києва, а у жовтні потрапив на першу виставу «Сталкерів», яку перенесли з камерної сцени на основну. Власне, цим двом Прісям й було присвячено текст, датований 31 жовтня 2015 року.

Обидві вистави гралися не на рідній сцені, де були створені. А «Сталкери» ще й переживали процес зростання до формату великої сцени з малої камерної. Й театральної магії тоді не сталося… Момент переносу, а разом із ним й грубість мазків у полотні вистави, на певний час відвернули мою увагу від постановки. Повернення відбувалося поступово. Спершу, наступною спільною роботою режисера Стаса Жиркова із драматургом Павлом Ар’є (вистава «Слава героям»).

Згодом з’явилися відеоверсії двох баб Прісь (Львова та Києва). Їх перегляд уточнив деякі моменти сприйняття живого організму вистави. Проте, запис-записом, але налиту соком та досвідом, наступний перегляд «Сталкерів» прийшовся на річницю Чорнобильської трагедії 26 квітні 2019 року. Саме тоді вистава отримала прописку у Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

І це була зовсім інша та сама вистава.
Саме так – вистава – та сама, але зовсім інша.

Фрази злилися з інтонаціями, сценічна хореографія залишила лише необхідне… Театральна хімія спрацювала настільки, що вистава потрапила до золотого улову сезону «Театральної риболовлі».

Про втілення п’єси сценічними й не тільки майданчиками робив окремий огляд у 2019-у.

Антологією вийшли відеоспогади творчої групи вистави.

А зібрані матеріали про постановку п’єси стали першими у новому розділі БАЗИ ЗНАНЬ «Театральної риболовлі».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *