2019 рік українського театру. Театральні медіа

В огляді «Театральної риболовлі» під Театральними медіа маються на увазі ресурси, які на регулярній основі висвітлюють театральне життя: соцмережеві пабліки, блоги, портали, електронні та друковані видання.

«Укрінформ»

«Укрінформ» – державне інформаційне агентство України, джерело інформації про політичне, економічне, соціальне, наукове, культурне, суспільне життя в Україні та за кордоном. Агентство працює з 1918 року. На сьогоднішній день має найбільшу мережу регіональних і закордонних корпунктів. Впродовж 2019 року в розділі «Про життя» продовжувало урізноманітнювати та посилювати висвітлення театрального життя України. Зокрема, з’явився формат відео-інтерв’ю та подкасти. Авторкою всіх матеріалів агентства за цим напрямком є Любов Базів (за винятком новин з регіонів, або від прес-служб театрів).

На постійній основі на сайті агентства виходять анонси та новини про театральні прем’єри. В 2019 році на Укрінформ вийшли репортажі про вистави Національного театру ім. Івана Франка («Лимерівна» – «Шекспірівські пристрасті Лимерівни», 3205 переглядів; «Стіна» – «Сновиди, танці й стіна», 2349 переглядів; «Сторонні серед нас» – «Кохання проти Альцгеймера», 3195 переглядів; «Verba» –«”Verba”, у якій живе Леся», 3756 переглядів), Київського театру «Актор» («Качур. Контрабас» – «Сцена. Качур. Контрабас», 3957 переглядів), Театр «Берегиня» («Тіні забутих предків» – «Вічне кохання під плач трембіти», 3562 перегляди). Конфлікту у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької у Львові присвячено матеріал «Театр, амбіції й конкуренція. Що посварило заньківчан?».

За рік було опубліковано 17 розгорнутих інтерв’ю з театральними акторами, режисерами та директорами театрів (в двох форматах: відео та текст). В пріоритеті – актуальність, тобто, на інтерв’ю насамперед запрошуються актори та режисери прем’єрних вистав або ті, хто став лауреатом премій чи отримав знакову професійну відзнаку. У 2019 році гостями стали: Віталіна Біблів, актриса театру «Золоті ворота» (прочитань – 5438 / ютуб – 2615), Олексій Вертинський, актор театру «Актор» (прочитань – 5635 / ютуб – 168), Ірма Вітовська, актриса (прочитань – 8274 / ютуб – 1958), Максим Голенко, режисер Дикого театру (прочитань – 2124 / ютуб – 514), Ростислав Держипільський, директор-художній керівник Франківського драмтеатру (прочитань – 3857 / ютуб – 150), Слава Жила, керівник театру «Актор» (прочитань – 2376 / ютуб – 388), Стас Жирков, керівник Театру на лівому березі Дніпра (прочитань – 3833 / ютуб – 1057), Назар Задніпровський, актор Національного академічного драматичного театру Франка (прочитань – 5690 / ютуб – 1502), Ярослава Кравченко, Дикий театр (прочитань – 2567 / Ютуб – 760), Михайло Кукуюк, актор на Лівому березі Дніпра (прочитань –3622 / ютуб – 624), Раду Поклітару, головний балетмейстер і засновник театру «Київ Модерн-балет» (прочитань – 2728 / ютуб – 1875), Богдан Струтинський, керівник Київського національного академічного театру оперети (прочитань – 2346 / ютуб – 231), Остап Ступка, актор Національного театру Франка (прочитань – 5729 / ютуб – 723), Наталя Сумська, актриса Національного театру Франка (прочитань – 3104 / ютуб – 1175), Вірляна Ткач, американська режисерка, режисерка опери-антиутопії GAZ (прочитань – 2271 / без відео), Влад Троїцький, режисер, засновник театру «Дах» (прочитань – 4972 / ютуб – 490), Анатолій Хостікоєв, актор Національного театру Франка (прочитань – 4201 / подкаст – 243).

«Україна молода»

«Україна молода» – всеукраїнська інформаційно-політична газета, яка виходить з липня 1991 року. Станом на кінець 2020 року видано понад 5730 номерів. Теми культури, зокрема й театру, були і залишаються пріоритетними для видання, друкуються під рубриками «Час «Т», «Прем’єра», «Дійові особи», «Фестивальний синдром». Останні роки, коли дещо скоротився обсяг паперових випусків, частина текстів розміщені лише на сайті. Оскільки «Україна молода» не є виданням лише про культуру, то часто тексти і про театр є такими, що одночасно охоплюють суміжні сфери. Куратором тематичних сторінок є Валентина Самченко, заступник головного редактора.

Упродовж 2019 року було надруковано півсотні текстів про театральне життя та його представників. Публікації можна згрупувати за кількома ознаками, виокремивши найпомітніші. Інтерв’ю (швейцарська акторка Мадлен Бонгард, театральні режисерки Вірляну Ткач та Поліна Медведева, акторки Лариса Кадирова, Наталія Морозова-Шимада, Вікторія Васалатій), Прем’єри («Аїда» у Луксорі, «Біла ворона» та «Оркестр» Київської оперети, «Вій» у «Київ Модерн-балеті», «Лимерівна» Театру Франка, «La Traviata» Одеської опери, «Весілля Фігаро» Київської опери, «Ацис та Галатея» Open Opera Ukraine, «Аполло» (Apollo) театру «Нєфть», «Пан Перевертас» Чернігівського молодіжного театру, «Дванадцята ніч, або Що захочете» Project W, «Мамо, де ти?» (все за Фрейдом) театр «Колесо»), Фестивалі і нагороди (ІІІ Міжнародний фестиваль камерних театрів AndriyivskyFest та  репортаж про участь в ньому харківського «Театру 19», Премія «ГРА»), Дати (100-е «Сойчине крило» Театру ім. І. Франка,  «Русалії» театру «Берегиня»10 років), Ювілеї театральних метрів (Олексанр Книга, Василь Вовкун).

«Кіно-Театр»

Журнал «Кіно-Театр» засновано у 1995 році студентами НаУКМА (Національний університет «Києво-Могилянська Академія»), слухачами курсу «Кіномистецтво» на чолі з кінокритикинею Ларисою Брюховецькою. До редколеґії увійшли відомі режисери, драматурги, культурологи. Періодичність виходу – 6 раз на рік (1 раз у два місяці) об’ємом номеру у 48 сторінок. Наклад 300 примірників (в рік – 1800 прим.)

Аналітичний ілюстрований журнал про сучасні кіно та театр. Фахові рецензії на фільми та вистави, інтерв’ю з акторами, режисерами, операторами, директорами театрів, огляд театральних та кінофестивалів, ознайомлення з новими мистецькими книгами, вшанування пам’яті про минулі здобутки і відомих українських митців. Авторами є професійні театральні та кінознавці, критики, режисери.

Рубрики: Актуально, Діалог, Історія, Молоде кіно, Теорія, Ювілей фільму, На сценах, На екранах, Музика в кіно, Фестивалі, Обличчя, Професія: режисер, Вісті зі студій, Класика, Згадаймо, Нові книги, Мистецька хроніка.

Кількість публікацій за 2019 рік: 72 тексти.

«Дзеркало тижня»

«Дзеркало тижня» – суспільно-політичний тижневик, що видається російською і українською мовами. З 2001 по 2019 рік виходила паперова версія. Видання мало потужний відділ культури, на чолі із журналістом Олегом Вергелісом. В рамках видання, на думку головної редактори Юлії Мостової, мали широко висвітлюватися культурні процеси в Україні, зокрема і театральне мистецтво.

До Міжнародного дня театру (27 березня) газета започаткувала театральну премію «Дзеркало сцени». За концепцією кожного року визначалися переможці у різних напрямках сучасного театру, аби не повторювати з року в рік театральну тематику. За роки існування переможці «Дзеркала сцени» були відзначені у напрямках «Кращий незалежний театральний проєкт» («Оскар і Рожева Пані», реж. Ростислав Держипільський, 2016), «Краща робота молодого театрального режисера» (Іван Уривський за виставу «Украдене щастя», театр «Золоті ворота», 2017), «Кращі роботи молодих акторів» (молодий акторський склад вистави «12 ніч», реж. Дмитро Богомазов, Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра, 2018). Вручення останньої, четвертої, відбулося у 2019 році. Переможницею у напрямку «Театральна харизма року» було визнано Віталіну Біблів за роль у виставі «Фрекен Юлія», театр «Золоті ворота».

У листопаді 2019 року було оголошено про призупинення виходу паперової версії газети. Видання продовжило роботу як інтернет-портал, де апріорно висвітлюються питання політики, економіки, міжнародного життя.

«Просценіум»

«Просценіум» – театрознавчий часопис Львівського національного університету ім. Івана Франка, який видає факультет культури і мистецтв (фінансування університету та співфінансування інших інституцій). Видання започатковано 2001 року за сприяння тодішнього ректора ЛНУ ім. Івана Франка проф. І.Вакарчука. Від початку вийшло друком 55 випусків. Періодичність – двічі на рік у паперовому форматі (наклад – 50 примірників). В окремих випадках виходять здвоєні номери. Головна редакторка видання – доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності, кандидат мистецтвознавства Майя Гарбузюк, провідний редактор – Устина-Златоуста Вовк.

Основні рубрики журналу: історія, критика, архів, практика, педагогіка, перші студії (студентські публікації), книгарня, інформація, драматургія. У часописі друкують статті з проблем розвитку сучасного українського та світового театру, з питань історії та теорії сценічного мистецтва, методології праці режисера, актора, сценографа. Окрім визнаних у театрознавстві учених та дослідників, відомих практиків театру, у журналі публікують свої статті і початкуючі театрознавці-студенти. Окрему увагу на сторінках видання приділено висвітленню театрально-педагогічного досвіду, регулярно виходять друком переклади п’єс зарубіжних авторів, апробовані сценою. Редакція журналу є базою практики для студентів-театрознавців кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ імені Івана Франка.

Протягом 2019 року вийшло 2 журнали.

«День»

«День» – щоденна всеукраїнська газета суспільно-політичної тематики, що виходить п’ять разів на тиждень (з вівторка по суботу). Заснована 11 вересня 1996. Власник «ТОВ Українська прес-група». Наклад: 90 000 прим. Виходить українською мовою, також є російськомовна версія на сайті. Станом на кінець 2020 року видано понад 5810 номерів. Головна редакторка – Лариса Івшина, зав.відділом культури – Тетяна Поліщук. Редакторами відділу культури в різні часи були: Віталій Кацюба, Сергій Васильєв, в.о Леся Ганжа, Ганна Шеремет.

Газета орієнтована на поточні новини, приділяє увагу аналітичній інформації. «День» формує сьогоднішній український наратив, намагається досліджувати рух української культури – театру, кіно, літератури, музики. Надає свої шпальти професійним театральним критикам для такого жанру як рецензія. Рубрики, які висвітлюють українські театральні контексти і процеси: «Актуальне інтерв’ю», «Майстерня», «Погляд», «Ложа рецензента», «Проєкт», «Напередодні», «Фоторепортаж» та ін. Серед авторів, що пишуть на театральні теми – театрознавці, історики театру, театральні критики і журналісти: Людмила Олтаржевська, Тетяна Поліщук, Дмитро Десятерик, Алла Підлужна, Ганна Липківська, Ольга Стельмашевська, Іван Бабенко, Олександр Чепалов, Марина Черкашина, Ганна Веселовська, Сергій Тримбач, Леся Олійник, Ольга Голинська, Олексій Кужельний, Лариса Тарасенко, Тетяна Козирєва та інші.

Упродовж 2019 року було надруковано близько 150 текстів про театральне життя України та його представників, резонансні прем‘єри, мистецькі проєкти, фестивалі, конкурси….

Інтерв’ю із режисерами, художниками та представниками театрального менеджменту: Дмитро Весельський (Малий театр), Ростислав Держипільський (Франківський драмтеатр), Михайло Захаревич (Київський національний театр ім. І. Франка), Віталій Малахов (Театр на Подолі), Олег Мельничук (Київський ТЮГ на Липках), Віталій Пальчиков (Київська опера), Юлія Пивоварова (Одеський театр ім. В. Василька), Раду Поклітару («Київ Модерн-балет»), Катерина Степанкова, Ігор Федірко (Київський державний театр ляльок), Андреас фон Шліппе, художник з Німеччини).

Про вистави: «Аїда» у Луксорі, «Ацис та Галатея» (Тамара Трунова), «Бережіть Флорес» (Максим Михайліченко), «Бери од жизні всьо» (Тетяна Губрій), «Біла ворона» (Максим Голенко), «Біля мого вікна» (Олександр Білозуб), «Брехня» (Анна Козирицька), «Весілля Фігаро» (Оксана Тараненко), «Гарантія 2 роки» (Тамара Трунова), «ГолохвастOFF» (Анастасія Осмоловська), «Гульвіса» (Ігор Грінберг), «Дванадцята ніч, або Що захочете» (Олексій Гнатковський), «Емігранти» (Вадим Сікорський), «За двома зайцями» (Ігор Матіїв), «Ідеальний чоловік» (Костянтин Дубінін), «Із життя комах» (Вадим Сікорський), «Коріолан» (Дмитро Богомазов), «Кураж» (Олексій Скляренко), «Ласкаво просимо до пекла!» (Андрій Білоус), «Лимерівна» (Іван Уривський), «Лунаса» (Андрій Приходько), «Мазепа» (Федір Стригун), «Мауглі» (Леонід Попов), «Медея» (Олег Ліпцин), «Нейтральна смуга» (остання постановка Ігоря Славинського), «Ображені. Росія» (Сергій Павлюк), «Пасажир без валізи» (Михайло Резнікович), «Пастка» (Віталій Новіков), «Підступність і кохання» (Іван Уривський), «Пітер Пен: нова історія» (Олеся Галканова-Лань), «Пустостан» (Олексій Кравчук), «Романтика» (Олександр Середін), «Севільський цирульник» (Анатолій Солов’яненко), «Сімейка Аддамсів» (Якштас Кестутіс Стасіс), «Сірі бджоли» (Віталій Малахов), «Снігова королева» (Давид Петросян), «Соло для мідних труб» (Орест та Мар’яна Огородник), «Стіна» (Томас Меттлер), «Сторонні серед нас» (Петро Ільченко), «Токсини» (Олексій Лісовець), «Фальшива нота» (Михайло Резнікович), «Шрами» (Наталя Сиваненко), «CLUB самотніх сердець» (Тетяна Аркушенко), «DreamWorks» (Давид Петросян), «Got to be free» (Віталій Малахов), «Miłość/ Любов» (Миколай Миколайчик), «Verba» (Сергій Маслобойщиков), «Viva la Mamma» (Віталій Пальчиков), «Директор театру» та «Ключ на бруківці» Львівського національного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької.

Гастрольні проєкти: «Людський голос» (голландсько-український проєкт за Жаном Кокто і Франсісом Пулєнком), «Кvітка» Вінницького театру ім. М. Садовського, Гомельський молодіжний театр з виставою-тестом «Метод», театр ім. Івана Франка в Угорщині на Міжнародному театральному фестивалі ім. Імре Мадача, моновистава «Стара пані висиджує» Львівського «Театру у кошику» в Києві та ін.

Фестивалі і нагороди: Премія «ГРА», «Карпатський простір», «Оксамитовий сезон в Одеській Опері», Starytskyi theatre fest-2019, Міжнародний театральний фестиваль «Марія», «Київська пектораль», фестиваль-конкурс «Січеславна», Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької у Ніжині, Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев» у Львові, Школа перформансу  у Львові, Авіньонський фестиваль (Франція),  Ізраїльський фестиваль драматичних театрів Isdra, мультидисциплінарний фестиваль International Summer Festival KAMPNAGEL. DE-2019 у Гамбурзі та ін.

Дати: відкриття ювілейного сезону (100-річчя) Театру ім. І. Франка, 85-ти річчя театру Оперети, 20 років вистави «Шельменко-денщик» в театрі ім. І. Франка, 78-річчя Богдана Ступки, «Двадцять років без Анатолія Солов’яненка», 255 вистава «Кайдашевої сім’ї» та 100-та вистава «Сойчине крило» в театрі Франка, остання вистава «Кін IV» (20 років), 190-й показ  «Пригоди бравого вояки Швейка», 110 років актора Євгена Пономаренка, 50-та вистава Олексія Лісовця «Село Степанчиково і його мешканці» на сцені Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, ювілейний 25-й сезон Криворізького театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху», річниця по смерті актора Миколи Рушковського, 90-річчя Ірини Молостової та ін. Ювілеї Василя Вовкуна, Михайла Захаревича, Лариси Кадирової, Надії Кондратовської, Наталі Кудрі, Федіра Стригуна, Богдана Струтинського, Наталі Сумської, Олени Філіп’євої, Раїси Хилько, Галини Яблонської та ін. Про театральну літературу: «П’ять видань про першу сцену», «Щоденник директора театру» та ін.

Майже 10 років тому газета «День» започаткувала щорічний підсумковий рейтинг «Корона «Дня». Так, у 2019 році лауреатами із театрально-дотичних отримали театральний фестиваль-премія «ГРА» за «зшивання» країни мистецькими засобами; головний режисер Одеського театру ім. В. Василька Іван Уривський за сучасну інтерпретацію та переосмислення української і західно-європейської класики у руслі світових трендів перформативних мистецтв; композитор Юрій Шевченко за створення дитячих опер, дитячої та підліткової музики; оперна співачка Ольга Пасiчник (Україна — Польща) за потужну і дієву культурну дипломатію; диригентка Оксана Линів за музичну дипломатію («Аїда» в Луксорі та фестиваль LvivMozArt).

«Nota bene»

«Nota bene» – блог про сучасний театр і мистецтво: анонси і рецензії на вистави, книги, фільми, музичні події, огляд фестивалів, премій, художніх виставок, творчі портрети та інтерв’ю з акторами, режисерами, керівниками театрів. 90 % текстів опубліковані в газетах і журналах. Автор – театрознавиця Вікторія Котенок (Ільків). Перша публікація на блозі опублікована 9 травня 2012 року.

Основні рубрики: Театр, Кіно, Персони, Фестивалі, Виставки, Книги, Музика. Протягом 2019 року в блозі вийшло 22 матеріали (з них про театр – 8). Усього на сайті – 333 тексти. Усього переглядів за весь час: 298 000. За 2019 рік: 35 840.

«Збруч»

«Збруч» («Zbruč») – українська інтернет-газета, виходить з 11 лютого 2013 року. Головний редактор — політолог Орест Друль. Видання на регулярній основі публікує матеріали про театр – рубрика «Штука». У цьому виданні друкуються львівські театральні критики та історики театру, студенти-театрознавці та студенти-культурологи Українського католицького університету (слухачі театрознавчих дисциплін М.В.Гарбузюк). Політика редакції «Збруча» скерована на висвітлення актуальних культурних та мистецьки х процесів регіону із залученням сучасних фахових авторів.

Рік 2019 для медіа у театральному плані був відмічений більш ніж 50 текстів, серед яким матеріали з театральних фестивалів, України та із закордону, творчі портрети режисерів, рецензії на прем’єри та інтерв’ю із митцями.

«У вирі мистецьких подій»

Інтернет-блог «У вирі мистецьких подій» – особисті враження авторки блогу про події культури, які мали місце переважно в Черкасах та Черкаській області. Перший матеріал датований серпнем 2014 року. Авторка та засновниця – журналістка-фрілансерка, блогерка — Ольга Квятковська. Блог, який поділяється на 5 тематичних сегментів: кіно, література, музика, події та театр, має на меті розповісти про основні прем’єри Черкаського Театру Шевченка, кіно та літературні презентації, фестивалі, музичні події та культурне життя громад Черкащини.

Упродовж 2019 року блог «У вирі мистецьких подій» збагатився 39-ма дописами. Найбільше матеріалів увійшло до розділу «Події», оскільки 2019 рік потішив розмаїттям фестивалів, презентаціями, прем’єрами, концертами та прес-турами в селищні громади, де жителі охоче ділилися своїми культурними надбаннями. Найгучнішою подією 2019 року в Черкасах став Книжковий фестиваль «На перехресті культур», відтак 15 матеріалів увійшли до літературної частини блогу: це й інтерв’ю з авторами, і презентації творів, і враження про нові книги. Театральний блок значно скромніший з того моменту, як 1 липня 2015 року сталася пожежа в Черкаському Театрі Шевченка – театральне життя в обласному центрі майже зійшло нанівець. Окрім театральних прем’єр, Черкаси не могли похизуватися ні щорічним фестивалем «Сцена людства», ні цікавими гастролями. Проте авторка блогу все ж приділила увагу театральним прем’єрам 2019 року. У блозі представлена інформацію про прем’єри Черкаського Театру Шевченка: «Королева загублених ґудзиків» (реж. Олесь Павлютін); «Олена не прийшла додому» (реж. В’ячеслав Жила); «Прибулець» (реж. Олесь Павлютін), «Жіноча логіка» (реж. Людмила Колосович). Окрім цього є матеріал про показ вистави акторів Черкаського Театру Шевченка Олега Телятника і Олексія Клименка «Діалог під дощем». Під час Черкаського книжкового фестивалю авторка блогу зробила розлоге інтерв’ю з письменницею та драматургинею Світланою Конощук (Лана Ра).

Майже у кожному блозі авторка, окрім власних вражень наводить коментарі людей, причетних до тієї, чи іншої події: актори, режисери, драматурги, автори, музиканти, організатори культурних подій діляться ідеями, доносять свою думку, пояснюють задуми.

«Театральна комунікація»

Спільнота «Театральна комунікація» – фейсбук-агрегатор на тему театрального життя в Україні. У листопаді 2014 року з’явився як паблік про Чернівецький театр, з 2015-го – отримав теперішню назву «Театральна комунікація». Тематика від початку виходила далеко за реалії чернівецького театру, коло спілкувань та перепостів про театр як такий і стали в основу назви спільноти. Комунікація – без жодних табу та обмежень, у тому числі на гострі теми й щодо проблем театрального життя. Окрім майданчика для спілкування спільнота реалізовує завдання інтернет-журналу, де зібрані актуальні театральні події, анонси, публікації.

В оформленні обкладинки використовувалися світлини з різних вистав різних країн. Кількість підписників спільноти – понад 6000. Прямої реклами, просувань та нав’язувань спільнота уникає. Це клуб для залюблених у театр.

В спільноті діє лагідна модерація – основна умова – не відходити від основної теми. Засновниця та адміністраторка – акторка Чернігівського театру ім. Шевченка Світлана Сурай (інтерв’ю). Є група активних дописувачі з різних театрів. Модератори – Аня Моргунова з Одеського театру та Діма Леончик з Чернівецького.

«Про кіно та театр»

Інтернет-блог «Про кіно та театр» – некритичні нотатки глядача про вистави, прем’єри театрів та новинки кіно – веде свій відлік від 16 липня 2017 року, коли були зроблені перші дві публікації «Вид з мосту» Театру Лесі Українки та «Всі мої сини» театру ім. І. Франка. Авторка та засновниця – Наталка Болгарова. Блог має на меті очими глядача побачити та розповісти про основні прем’єри театрів, кіно, фестивальні та гастрольні події.

Протягом 2019 року вийшло 63 публікації. Співвідношення матеріалів – 53/10 (53 театру, 10 кіно). Крім текстів про прем’єри вистав в блозі вийшли дописи про фестивалі (премія ГРА – березень, листопад; ІІІ Міжнародний фестиваль AndriyivskyFest – червень), про гастролі (Канадська театральна компанія Theaturtle – червень), ювілейні вистави («Русалії» театру «Берегиня»), театральні проєкти (Майстерня Рушковського), в рубриці «Трохи про улюблених акторів» вийшли тексти присвячені Дмитру Рибалевському, Віталію Ажнову, Віталіні Біблів.

Підсумки сезону підбиваються влітку (червень) за матеріалами сезону 2018/2019.

З 17 жовтня 2018 блог веде свою сторінку у фейсбуці, на якій з’являються посилання на опубліковані дописи, практикуються перепости тематичних подій, публікуються фотографії з відвіданих прем’єр (станом на грудень 2020 – 85 підписників, переглядів – 57212).

«Театральна риболовля»

13 лютого 2018 року розпочала роботу фейсбук-спільнота «Театральна риболовля», виокремлений простір для текстів про вистави від театрального блогера Сергія Винниченка. З 4 грудня 2018 року відкрився інтернет-портал «Театральна риболовля» про сучасний український театр в усіх його проявах – від текстів про вистави поточного репертуару, до оглядів театральних напрямів, маркетингового препарування театру, його процесів та формування бази знань про сьогоднішній театр. На порталі на регулярній основі з’являються тексти про окремі вистави, антології, фестивальні огляди, блогерські розслідування, аналітика, виходить рубрика «Театральні поховання» (про вистави, що сходять з репертуару), частина уваги приділена театральному маркетингу та подробицях театральної кухні (зокрема виборному процесу на керівні посади).

З січня 2019 року розпочала роботу База знань «Театральної риболовлі» – єдиний всеукраїнський каталог прем’єр.

Колекція переглянутих вистав сезону до Дня рибалки виходять у вигляді рейтингів за категоріями: Вистави сумнівної якості – ОБГРИЗЕНИЙ СКЕЛЕТ; Вистави досить непогані, яким чогось суттєво не вистачило – НЕДОСМАЖЕННЯ; Вистави, які справили враження – ЗОЛОТА РИБКА.

З вересня 2019 року працює стрічка Українських Театральних Новин на порталі та окрема фейсбук-спільнота.

Засідання «Театральної риболовлі» відбуваються і офлайн – лекційний курс Креативного менеджменту на театральних кейсах із Університетом сучасних знань, або проєкт «Клепка має бути» у ТРК «Проспект» із представниками по обидві боки рампи – люди театру та споживачі культурного продукту (тут про передпосилки, концепцію, та реалізацію, тут – колекційний фотозвіт з події).

Накоплені спостереження трансформуються у етапні тексти, які говорять не про окремі театральні складові, а про систему в цілому. У 2019 рокі таким став «Уроборос театральний».

Огляд публікацій місяця виходять Дайджестами кожного першого числа. Подіям 2019 року були присвячені Театральні дайджести з 13 по 24 випуски.

«Театр Мало Букв»

Перший допис в Telegram-каналі «Театр Мало Букв» датований 8 серпня 2018 року, і є авторським проєктом театрального журналіста Олега Вергеліса, мета якого – обмін інформацією з колом друзів та колег на театральні та навколотеатральні теми.

Концепція каналу – мінімалізм («мало букв»). Рубрики передбачають декілька гілок інформаційного наповнення: суб’єктивні бліц-нотатки про події та проблеми театрального життя (бліц-пости), експрес-інформація (театральні новини, анонси і т д), а також гілка «дайджест»( матеріали про театральне життя України та світу). Деякі матеріали телеграм-каналу після публікації ставали основою для публікацій в офіційних медіа.

До початку 100-го ювілейного сезону Національного драмтеатру ім. Івана Франка вийшов спецпроєкт Telegram-каналу «Театр Мало Букв» та порталу «Театральна риболовля». Спецпроект «На всі 100», який складався із тизеру та трьох віртуальних діалогових серії виходив у серпні – вересні 2019 року.

«ProТеатр»

Інформаційно-мистецький ресурс ProТеатр було створено як некомерційний незалежний проєкт 14 жовтня 2018 року в соціальній мережі Facebook. Тож 2019 рік – став роком становлення ресурсу. Ідея створити такий проєкт виникла у зв’язку з браком видань, які б писали винятково про театр і були присутні у Facebook як активні SMM-гравці. Мета проєкту –  популяризація якісного українського театру – розповідь про нього і його творців, поширення інформації про нові вистави не лише державних, але й незалежних театрів і звертати увагу на знакові постановки, які не можна оминути. Стартовий меседж «ProТеатр  – інфоблог для тих, хто хоче знати більше про прем’єри, фестивалі, українських акторів та непересічні події театру. Вважаєте, що українська Мельпомена носить віночок і вишиванку? Тоді будьте готові розвінчати міф! На вас чекають лонгріди, рецензії та найважливіші новини української сцени.»

За основу логотипу було взято маску безвідносно до античних зображень трагедії чи комедії, адже кожна вистава – це інша емоція. А слово «pro» – не тільки співзвучне українському «про», але й стосується professional, оскільки портал фокусується на якісному професійному театрі. Для публікацій було розроблено брендовані кольорові темплейти.

Facebook-сторінка налічувала різноманітні рубрики: відео і текстові інтерв’ю українських та іноземних видань з акторами та режисерами, інсайди, анонси, цитати, театральні жарти, історична хроніка (авторські статті про театральні події, визначних постатей і унікальні фото), записи вистав, словник театрала, відгуки глядачів про відвідані вистави, а також розіграші квитків серед підписників пабліку («Живий труп», «Поминальна молитва» київського Театру Франка, «Frida» Центру Леся Курбаса, «Dетектив. Готель» театру «EgoisT»).

У січні 2019 року було запущено сторінку на платформі Blogger, де виходять лонгріди. За 2019 рік було опубліковано 61 пост  із загальною кількістю переглядів близько 74 тисяч.

Одними з перших публікацій в блозі стали «Методичка театрала» і «Відеоверсії вистав Театру ім. Леся Курбаса», які зібрали понад 25 тисяч переглядів кожна.

Першими опублікованими рецензіями стали «Дівчина з ведмедиком, або Неповнолітня» Театру на Подолі, а також «Дядя Ваня» Молодого театру, присвячена 15-річчю вистави. Загалом за 2019 рік вийшло 19 рецензій на вистави Театру на Подолі, Молодого театру, київського Національного театру Франка, Франківського драмтеатру, Театру драми і комедії, львівського Театру Леся Курбаса, Kyiv MODERN-BALLET, Національного театру російської драми імені Лесі Українки, театру «Золоті ворота», Дикого театру.

У травні 2019 року вийшло перше авторське інтерв’ю, а загалом за 2019 рік випущено 7 інтерв’ю з Тетяною Олексенко-Жирко, Христиною Федорак, Станіславом Мойсеєвим, Стасом Жирковим, Олексієм Богдановичем, Олегом Стефаном, Поліною Лазовою.

Станом на 31 грудня 2019 року сторінка на Facebook налічувала понад 6 тисяч читачів.

Максимальна кількість вподобань допису – понад 2 тисячі. Максимальне органічне охоплення допису – понад 70 тисяч.

«Театрально-концертний Київ»

«Театрально-концертний Київ» – портал про мистецьке життя столиці, близько 80% матеріалів якого присвячені театру.  Заснований 2018 року (до того, з 1936 року виходив друкуваною версією).  Перший матеріал опубліковано у жовтні 2018-го. За час існування на порталі було розміщено 251 матеріал. Переглядів за час існування ТКК – 155 т. Має 5 основних рубрик: Персона, Подія, Прем’єра, Антракт і Діти. А  також 4 підрубрики розділу Новини (Кіно, Театр, Музика, Арт). Серед авторів – театрознавці Людмила Олтаржевська, Олег Вергеліс, Ольга Стельмашевська, Ельвіра Загурська та інші. Головна редакторка – Людмила Олтаржевська.

Протягом 2019 року в рубриці «Персона» вийшли інтерв’ю із режисерами Віталієм Кіно, Давидом Петросяном, Богданом Струтинським, театральними менедждерами Михайлом Захаревичем, Петром Качановим. Вміщено близько 70 рецензій на прем’єрні вистави.

«Theatre.love»

Проєкт Theatre.love поєднує в собі сервіс підбору вистав, спеціалізований інформаційний ресурс, а також платформу для новин театральної сфери. Є соціальним проєктом, місія якого – розвиток та популяризація театрального мистецтва в Україні. Великою метою проєкту є зробити театри ближчими до споживачів, більш відкритими та зрозумілими для глядачів – щоб кожен міг з легкістю знайти для себе виставу, яка була б до вподоби, щоб люди, які відвідують театр рідко, почали ходити туди частіше, а ті, хто взагалі не відвідує театр, почали його відвідувати.

​Запуск сайту відбувся 15 грудня 2018 року (дата старту – поява перших ескізів – 7 липня 2017 року).

У 2019 році на сайті було запущено новий функціонал – блог і за пів року наповнили його 127 статтями (було взято 21 інтерв’ю). Найпопулярніші статті 2019 року: «Прем’єра “Карлсон, котрий живе” з Адою Роговцевою у ролі Фрекен Бок», «Найочікуваніша театральна подія – прем’єра “1984” у Театрі на Подолі», «Віталій Малахов: “Театр на Подолі – сучасний театр, тому я запрошую молодих режисерів”», «Олексій Вертинський: “У мені стільки мегерського, варто лише застукати зненацька”», «Київські театри їдуть до Польщі представляти Україну на міжнародних фестивалях».

Крім того, функціонал порталу дозволяє фільтрувати вибір вистав за датами, акторами, очікуваннями від перегляду. Публікуються відгуки до вистав (протягом 2019 рік волонтери проєкту відвідали 796 вистав та написали 1716 відгуків). Триває робота над рейтингом вистав і театрів. Рейтинг театрів формується від суми оцінок усіх вистав. Оцінити виставу може кожен глядач, поставивши «зірочки» внизу сторінки за загальне враження, гру акторів, сюжет та костюми / декорації. З’явилася російська версія сайту, для чого було перекладено 5,8К сторінок тексту.

У 2019 році суттєво розширилася географія – до співпраці долучилися більшість театрів Києва, почали співпрацювати з іншими містами України, першим з яких став Львів. Загалом на кінець 2019 року працювали із сотнею нових партнерів.
На кінець 2019 року на сайт було додано: 3923 театральні діячі, 1692 вистави, 134 театри.

За 2019 рік сайт відвідало 103 725 людей. Було переглянуто 625 426 сторінок. На сайті користувачі провели 6258 годин.

«OpenTheatre»

«OpenTheatre» («Відкритий театр») – майданчик онлайн-трансляцій театральних і хореографічних вистав, перформансів, музичних концертів, мультикультурних подій. Місія OpenTheatre – у реальному часі надавати доступ до культурних подій якомога ширшому колу зацікавлених людей, незалежно від їхнього географічного розташування. Театрам та іншим партнерам співпряця з таким майданчиками дає можливість залучити нову або територіально віддалену аудиторію, а також спробувати новий формат взаємодії з глядачем.

Проєкт заснований 2018 року за підтримки УКФ. Продюсер – Павло Казанцев.

Партнерами OpenTheatre за три роки стали понад 50 інституцій. Серед них ЦСМ ДАХ, Гогольfest, Дикий театр, Театр на Лівому березі, театр «Київ модерн-балет«, театр «Актор», театр «Золоті ворота», Київський театр оперети, фестиваль Bouqet Kyiv Stage та інші.

Станом на 27.12.2020 OpenTheatre у цифрах:

💢 150+ проведених онлайн-трансляцій та вистав у записі на YouTube та Facebook
💢 12000 фоловерів у Facebook
💢 5500 підписників у YouTube
💢 4000+ прихильників в Instagram

Огляд складено з матеріалів, отриманих за участі Любові Базів, Наталі Болгарової, Олега Вергеліса, Сергія Винниченка, Майї Гарбузюк, Павла Казанцева, Даші Кашперської, Ольги Квятковської, Вікторії Котенок, Катерини Левченко, Людмили Олтаржевської, Вікторії Самченко, Світлани Сурай.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *