Одеонівський «Річард III» Томаса Джоллі

Французькому Національному театру «Одеон» сьогодні 237 років. Саме 9 квітня 1783 року королева Марія-Антуанетта урочисто його відкрила.

Театр було створено на сцені, яка мала призначення головному театральному майданчикові країни – «Комеді Франсез». Під час французької революції (1789 рік) в його стінах працював «Театр нації». Вогонь його знищував двічі (1799 та 1819), і кожного разу відновлювався. Потрапляв до числа привілейованих та поглинався тим самим «Комеді Франсез». Згодом знову отримував самостійність і змінював назву («Театр де Франс»), отримує звання «театру Європи»… Та найголовніше – був і залишається осередком творчості – в «Одеоні» пройшла прем’єра «Одруження Фігаро» Бомарше (1784), в XIX столітті театр став майданчиком для постановок творів сучасної драматургії, згодом експериментував із оперними виставами та переробками п’єс Шекспіра.

Сьогодні «Одеон» – театр в шостому окрузі Парижа, поруч з Люксембурзьким садом, поблизу одноіменної станції метро.

До Дня народження Театру – традиційна рубрика «Театральної риболовлі» – «Вистава у записі».

Одеонівського «Річарда» вперше вдалося переглянути в той самий рік повальної шексперізації планети, коли до 400-річчя барда його п’єси зустрічалися з кожної праски. Особливим приводом була гостра необхідність негайної сатисфакції, після перегляду вкрай слабкої та відверто примітивної постановки Національного театру ім. Франка (реж. Автанділ Варсімашвілі). Тоді в діло пішло все – і черговий перегляд московської постановки Бутусова із Річардом-Райкіним, і цілеспрямований пошук серед океану різних «Річардів» (перемотуванням відсіялося багацько піни), допоки не натрапив на версію «Одеона».

Відеоверсія триває ЧОТИРИ години. Французька – далеко не та мова, яка зрозуміла мені в усій повноті та нюансах. І разом з тим – весь хронометраж без перемотування дивився не відриваючись. Органічність, актуальність, можливості та використання інструментів сучасного театру, безкінечні режисерські винаходи та НАРЕШТІ, не ветеранського віку сам Річард (англійський король Річард загинув у віці 32 років, а грають його чомусь вікові дядьки (про це писав окремим дописом).

Пам’ятаю, радив до перегляду цю версію майже кожному, аж допоки відеозапис не зник із відкритого інтернетівського доступу. Нова знахідка її на просторах мережі робить сьогоднішнє народження «Одеона» не лише приємним, а ще й корисним для глядачів.

Тож, запрошую насолодитися «Річардом III» Томаса Джоллі на сцені паризького театру «Одеон» (поспішайте, допоки запис доступний в мережі).

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *