Українські театральні прем’єри (грудень 2019)

Зібрана кількість грудневих театральних прем’єр перетнула відмітку у 60 вистав!
Востаннє подібна активність припадала на березень, коли театри у такий спосіб відзначали День театру.
Але передноворічний грудень лідируюче вирвався вперед.

Безумовно, кількість новорічних казок суттєва, і складає приблизно 40% від загального прем’єрного репертуару. Серед пропозицій є все – від бейбі-театру (свіжа робота Біруте Баневічуте із Вільнюса пад назвою «Тік-Так», та «Сніг» з фабрики «вистав для тих хто у підгузках» Марина Богомаз), до мюзиклів («Острів скарбів» у Полтаві, або «Чиполліно» в Одесі).

Для задовільнення дитячого глядача в хід пішли старі й перевірені назви «Білосніжки та 7 гномів» у Донецькому драмтеатрі, «Мері Поппінс» у Житомирській муздрамі. За оригінальну версію («Пригоди в країні Оз») взялися у Вінницькій муздрамі, а за радянську адаптацію («Чарівник Смарагдового міста») – у Дніпровській  українській муздрамі (тепер вже національній).

Казки старини Андерсена продовжують розбурхувати уяву митців. «Ой!.. Андерсен! Казки» Ольги Гаврилюк вийшли на сцені Національного театру російської драми ім. Лесі Українки, «Снігова королева» Давида Петросяна – на сцені Національного драматичного театру ім. Івана Франка (в якості афіші Російська драма використовує книжкову ілюстрацію, яку не бачу можливості наводити на порталі).

До експериментів із менш відомими сюжетами вдається львівський Перший театр («Лисеня, якому вдалося» Богдана Поліщука), Полтавський театр ляльок («Зимові пригоди крукоруків» Ніко Лапунова), Київський театр ляльок («Казка для маленького зайчика» Оксани Дмітрієвої).

Київський театр українського фольклору «Берегиня» й взагалі вирішив інтригувати «Новорічним детективом» (реж. Олександр Мотузко).

Свою першу казку показали навіть у «Дикому театрі», як би це дико не звучало, але вийшла направду казка, і почесному із хепі-ендом, навіть незважаючи на похідну історію «Синьої бороди».

Казки – відчутний відсоток, але далеко не єдиний постачальник прем’єр.
Вдосталь було і європейських авторів («Підступність і кохання» Шиллера Івана Уривського в Одеській українській муздрамі, «Три товариші» Ремарка від Олександра Середина та «Йерма» Лорки від Ольги Туруті-Прасолової в Харківській російський драмі, «Фредерік, або Бульвар злочинів» Шмітта від Олексія Кравчука в Театрі Заньковецької, «Прокинутися у Бірмінгемі» за п’єсою «Кухонний ліфт» Пінтера від Олександра Онищенко в одеському «Театрі на Чайній», «Божественна комедія» Данте від Влади Бєлозоренко в театрі-студії «11»…)

…не цуралися і українських авторів («Наймичка» Івана Карпенка-Карого від Анастасії Кузик в Чернігівській муздрамі, «При надії» за п’єсою «Закон» Володимира Винниченка від Анни Матійченко у Львівському молодіжному театрі «Мельпомена», моновистава «Різдвяний сон кобили вороної» за творами Остапа Вишні та Пантелеймона Куліша від Людмили Колосович – проект театру «Solo», «Сірі бджоли» Андрія Куркова Віталія Малахова в Театрі на Подолі).

Окремий проект за віршами Василя Стуса – «СТУСАНИНА» – випустила Театральна спільнота «DSP» (реж. Алекс Боровенський).

Постановки режисерів з інших країн відулися на сцені Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра («Сімейний альбом» гортав італійський режисер Маттео Сп’яцці), Національного драматичного тетару (спроба фізичного театру відбулася у постановці швейцарського режисера Томаса Меттлера у виставі «Стіна»), на малій сцені Сумського театру Щепкіна (литовський режисер Лінас Зайкаускас із сумською пропискою головного режисера поставив виставу на два чечори за книжкою Світлани Алексієвич – вистава «Розрада апокаліпсисом»).

І, звісно, в огляді далеко не про все. Повний перелік – в базі знань «Тетаральної риболовлі» за посиланням.

Січень обіцяє бути набагато скромнішим на прем’єри, що й цілком зрозуміло після такого вибуху. Але про це вже за місяць.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *