За добу до «Пекторалі»

Вже завтра зі сцени будуть проголошені імена лауреатів цьогорічної премії «Київська Пектораль». До чергового скандалу часу залишилося – доба.

Чому до «скандалу»?
Том що будь-який непрозорий виборчий процес приречений бути оскандаленим на тому чи іншому етапі свого існування.

У «Пекторалі» він є циклічно-повторюваним із року в рік – дія вже доведена до категорії звички.

Оргкомітет продовжує робити «гарну міну при поганій грі», зіштовхуючи професійну премію у прірву примітивізму та жеребкування генератором випадкових чисел із коригуванням результатів в ручному режимі.

Першим резонансним заявам щодо непрозорості премії вже виповнилося 10 рочків (датовані січнем 2008-го року).

Криза театральної премії «Київська Пектораль»
Скрін із сайту teatre.com.ua – Криза театральної премії «Київська Пектораль» (вступне слово Гани Липківської)

Згодом виход з премії поокремих театрів (2016 рік)

Вихід Молодого театру із "Київської пекторалі"
Скрін із сайту https://molodyytheatre.com/ Вихід Молодого театру із “Київської пекторалі”

І жодних змін.

Положення, до якого апелює оргкомітет час від часу – таємниця за сіма печатками й донині (опубліковані фрагменти надто загальні та не дають жодного уявлення про механізми та засади роботи оргкомітету).

Розпорядження про театральну премію "Київська пектораль"
Фрагмент розпорядження N167 від 23.03.2016 Про театральну премію “Київська пектораль”

А щодо «визначення і популяризації кращих здобутків професійних театрів» взагалі сприймається не інакше як жарт. Відсутність PR як такого, системної роботи протягом року, віртуальне представництво на жахливо-середньовічному сайті, (писав про це ще два роки тому – нічого не змінилося) та майже повне ігнорування можливостей для промоцій сегменту театру як такого, та театри і конкурсних вистави. Тому формалістичність та провінційність премії не просто лізе з усіх щілин, а вже пішла лишаями.

Скрин сайту "Київська пектораль"
Скрин офіційного сайту “Київська пектораль”

Вочевидь, існуючий оргкомітет все влаштовує, «перемен НЕ требуют наши сердца», і про добровільний самовідвід вони явно не здогадуються, а вартувало б.

А театральна спільнота «чорну мітку» керівництву премії чи-то вручити не може, чи того «Сільвера боявся сам Флінт», чи як там ще – не зрозуміло.

Кадрр з мультфільму "Острів скарбів" (реж. Давид Черкаський, 1988)
Кадрр із анімаційного фільму “Острів скарбів” (реж. Давид Черкаський, Київнаукфільм, 1988) Джон Сільвер – персонаж роману “Острів скарбів” британського письменника Роберта Луїса Стівенсона

Але із року в рік професійність премії дрібнішає, основоположні балки розсихаються і йде все до того, що будівля ця остаточно завалиться з дня на день, поховавши під собою всіх тих нафталінових Фірсів на власноруч вижжено-вирубаній ділянці колись квітучого саду.

Фірс (Бронєвой) у виставі "Вишневий сад", реж. Марк Захаров, 2009)
Кадр з вистави “Вишневий сад” (реж. Марк Захаров, театр “Ленком”. 2009 рік) Леонід Бронєвой в ролі лакея Фірса

Невже така стратегія?
Адже уявити собі, що відсутні дієві інструменти щодо відсторонення малоефективного оргкомітету, просто неможливо.

Обвалення будинку у виставі "Вишневий сад" (реж. Марк Захаров, 2009)
Кадр з вистави “Вишневий сад” (реж. Марк Захаров, театр “Ленком”. 2009 рік) Фінальна сцена обвалення будинку

Вимірювальних маркерів, які б дозволили зробити зріз в оцінці досить посередньої роботи премії – вистачає і на поверхні. А із доступом до звітів – так це й взагалі стає виключно технічним питанням.

Виходить, всі чекають на чеховський фінал…
А так хочеться почути те саме потаєнне «Я устал! Я ухожу!» (С)
Може, завтра?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *