Про номінантів «Київської пекторалі» 2019

Про лауреатів премії «Київська пектораль» детальніше буде вже завтра.
А от номінанти не зрозумілі вже сьогодні.

Відсутність в основних номінаціях Тамари Трунової, Стаса Жиркова та Максима Голенка взагалі ніяк не пояснюється. Режисери, які ЗРОБИЛИ 2018 рік, і саме в режисурі, і семе в Києві – залишилися за бортом навіть шорт-листа… Просто німа сцена.

І якщо «Погані дороги» могли не пройти з причин незалежності проекту, то що не так із експертами, які не побачили у виставі «Дім на краю душі» безмежний режисерський космос – не зрозуміло. Як можна було проігнорувати революційний не тільки для сцени Театру на Подолі, а й для всього перехідного періоду до європейського театру, «Дівчину з ведмедиком» – залишається тільки здогадуватися. А «Кицюня» – чи не єдиний проект, який міг би скласти гідну конкуренцію «Коріолану» – і позбавлений такої можливості. Як так?

Також суттєво не вистачає в камерній номінації «Річарда III» – місця в трійці вистачає, а вистава – відсутня.

Окремо щодо вистав «Каліки» та «Кольорові ігри».

Так, вони не фестивальні, а експериментів «Київська Пектораль» сторониться не лише в номінаціях, а й в своїй діяльності. Адже прихід такого матеріалу, як «Кольорові ігри» знаменує нову еру в роботі із наймолодшою цільовою театральною аудиторією, і дає надію, що від подальших травм мистецтва вони будуть захищені.

«Каліки» – це безумовно, новий виток українського театру, і робота із тими, кому застати «Ігри» не вдалося – глядача вільного та відвертого, який може про свої переживання не тільки мовчати в тряпочку, а й висловлюватися їх та обговорювати «незручні» теми. «Каліки» – вистава рівня «Подія року», щонайменше.

З іншої сторони дивують серед номінантів вистави-напівфабрикати. Припустимо, пересічний глядач не може відрізнити театральну «страву» за рівнем приготування. Але премія позиціонується як професійна. То де ж та професійність, яка прогледіла недосмаженого «Ідіота» – вистава випущена зі сподіванням, що в Достоєвському мало хто й без того розбирається, а із виставою і того меньше; «Війну» – кастинговий провал (цілком ймовірно, що не за виключним бажанням режисера, і разом із тим).

По виставах «Патріс», «Дорога Памела» та «Кайдашева сім’я» – не все так однозначно. Вся трійка – дуже слабкі роботи в цілому, кожна зі своїх окремих причин, але з головним режисерським гепом. І якщо розгледіти хоч якусь акторську роботу в «Патрісі» зовсім не сила, то титульний персонаж «Дорогої Памели» – це прикраса недобудованої вистави, і без неї було б зовсім сумно. Така сама історія і з «Кайдашевою сім’єю». Безумовно, номінація в трійці із монстрами Національного має бути на 200% використаною PRниками театру ляльок. Але, направду, опинилася вона там дуже випадково. І зовсім не випадково – сценографічне рішенні «Кайдашів», як ледь-ледь використано режисером, хоча має колосальний ресурсний потенціал.

Досить дивні видаються номінації рівновеликої дуєтної роботи по окремим номінаціям – два трибуни «Коріолана» (Остап Ступка та Іван Шаран), і на противагу розірваний дует Яна та Юлії у виставі «Фрекен Юлія» (не помітити фантастичну акторську роботу Віталіни Біблів можна було хіба із сомнамбулічного стану перегляду вистави – і то шансів не багато – її Фрекен заволодіває свідомістю без остатку).

Позиціонування вистави «Крап-ля» як дитячої, викликає подив. Адже це не відповідає дійсності. Вистава для батьків, які можуть на неї приходити із своєю малечею. А це, щонайменше, не одне й те саме.

Нічого не можу сказати про номінації «За кращу музичну виставу» та «За кращий режисерський дебют» – жодного номінантів поки що не бачив.

Проте щиро тішуся, що такі «шедеври», як «Світ у горіховій шкаралупі», «Брехня», «Шестеро характерів ненаписаної комедії…», «Москалиця», «Мамо, де ти?», «Карлик ніс» до номінантів не дострибнули. Хоча, воно й зрозуміло – там запасу не те що на стрибок, на виставу не вистачило.
Ще від перегляду частини вистав був відмовлений, як від дуже беззсоромного поглинача часу.

І це лише короткий огляд номінантів.

Сама церемонія нагородження запланована на понеділок, 25 березня.

Три роки тому фішкою церемонії було нагородження в перші хвилини церемонії одразу головних категорій (вистава, режисер), а під кінець – дебюти із іншими другорядними номінаціями. Минулоріч оргкомітет настільки не заморочувався із інтригою і без того відомим розподілом нагород, що навіть списки оприлюднили із переможцями під першими номерами в категоріях.

Які інтриги косячитимуть цього разу?
Буде відомо вже просто завтра.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *