Київські «гастролі» Чарлі Чапліна

25 грудня 1977 року – день пам’яті «великого німого», який примусив сміятися і плакати весь світ – сера Чарльза Спенсера Чапліна.

В закромах допоки не опублікованого – цілих два Чарлі, у двох різних виставах, двох фестивалів…

«Гастролював» Чарлі Чаплін цьогоріч Києвом двічі протягом одного місяця вересня. Грузинська версія – на II Міжнарожному фестивалі театрів ляльок pUPpet, та польська – на XV Міжнародному театральному фестивалі жіночих монодрам «Марія» – різножанрові, стилістично не порівнювальні, спалахнули яскравенько та розїхались швиденько

Батумський державний театр ляльок та юного глядача звернувся до останніх миттєвостей життя великого коміка – його відхід у вічність та «Лист до Джеральдіни», адресований його доньці.

Щемлива історія, розіграна мікроляльками, які трьома парами рук виробляють чарівні, граціозні рухи приковують до себе увагу та не дозволяють відволіктися. Вистава – певний пінг-понг – в першій частині – бенефіс Чарлі та його відхід у вічність, друга – Джеральдина та сприйняття сумної інформації…

Навмисно маленький світ крихіток-акторів насправді виявляється всесвітньою безоднею, де ляльці підвласна вся людська палітра відчуттів та надлюдські здібності. Де Чарлі-стрибунець по кінострічці ретроспектує стій творчій шлях, як маленький хлопчик стрибає через дитячу пригалку. Так, він уходить назавжди, але робить то гідного, легко і яскраво…

Джеральдіна – одна з 12 дітей відомого батька, єдина, що отримала популярність в якості продовжувачки його справи. Один прощальний лист – один маленький шедевр театру ляльок.

Герой польського актора Матеуша Дескевича, який хоче «Бути, як Чарлі Чаплін», проходить свій моновиставний шлях до свого кумира крок за кроком шляхом роботи над собою, самовдосконалення, подоланням себе тощо.

Кожна дія простого актора з перших хвилин вистави – виклик генію Чапліна і власноручне наближення до нього. Сам Чарлі – безмовний співбесідник зі світлини на гримувальному столикові – у певному сенсі – візуалізація мрії…

Задум режисера зчитується і переконує, робота актора, який знаходиться у блискавичній формі, – зачаровує в окремих епізодах. Чудове поєднання театрального мистецтва із кінематографічним… Але з мандрівки чарівною країною театру, час від часу висмикує відчуття недозібраності вистави – окремі етюди зроблені, драматургічно розставлені, але фінальної шліфовки постановка не пройшла.

І разом з тим, обидві Чарлі-вистави – приємний час, проведений в театрі, яскраві гості для театрального Києва та доречний матеріал до дня пам’яті пана Чапліна…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *