Світлана Барис «Микола Гоголь та двоїстість його мови». Частина 3

Миколі Васильовичу Гоголю – 210!

І це третя, завершальна частина із доповіді про англомовні переклади Гоголя з матеріалів Міжнародної науково-мистецької конференції «Магія культур. Магія Гоголя», яка пройшла в рамках VIII Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» у 2011 році (читати спочатку можна тут: частина 1, частина 2).

Світлана Барис (Великобританія)

Що ж втрачаємо у перекладах?
Микола Гоголь та двоїстість його мови

(завершення)

 Англомовні переклади Гоголя

Один з найперших англійських перекладів «Тараса Бульби», здійснений Б. Баскервілем, був оприлюднений у 1907-му році й містив передмову, у якій роз’яснювалося історичне й культуральне підгрунтя подій, що зображено у повісті . Вочевидь, перекладач не лише сприймав Гоголя як малороса, адже у передмові він пояснював читачеві, що зображені історичні події мали місце саме на Україні, але й був цілком свідомий національних особливостей гоголівської стилістики й мови: «Створивши «Тараса Бульбу», Гоголь подарував нам козацький епос… адже Гоголь був малоросом; він, як усі козаки, був залюблений у степ, у пристрасну поезію цього зеленого океану. Він розповів про козаків та їх життя такими словами, що зачаровують нас, англосаксів, не менш, ніж слов’ян й ваблять усіх, хто вшановує хоробрі вчинки та вірних друзів».

На початку повісті ми стаємо свідками зустрічі Бульби й двох його синів, які щойно повернулися додому після навчання в Києві. Гоголь послуговується виразною народною мовою, аби передати особливий місцевий колорит й зобразити сповнену дружнього сімейного гумору й любові сцену возз’єднання родини. Баскервіль відтворює цю народну мову за допомогою англійських діалектизмів. Їх використання стає засобом увиразнення особливостей гоголівського стилю. У наративі, перекладеному літературною англійською мовою, ці діалектизми дуже помірні:

«Andso thou'rt home, sonnie! But ye look queer indeed! What may that pope's cassock be that ye've got on ye? And do all the Academy walk dressed like that? With such words did old Bulba greet his sons, bursars of the Kiev Academy, when they came home. They had just dismounted from their horses. They were big fellows; both of them looked sheepish, as young men let loose from the Academy are wont to do, and their strong, sturdy faces were covered with a virgin down that had never known the razor.»

Слово «свитки» (його Гоголь часто використовує в повістях Диканьського циклу) Баскервіль перекладає як «coats». У перекладах «Тараса Бульби» і повісті «Сорочинський ярмарок», що їх виконала К. Гарнетт, воно перетворюється на «jackets». Крістофер Інгліш, новітній перекладач «Вечорів» обирає славо «smock» (чоловіча блуза) й виокремлює його у тексті курсивом. Він також зберігає гоголівську примітку, у якій слово «свитка» тлумачиться як «верхняя одежда у южных россиян».

Гоголівські розмовні вирази позначено яскравим експресивним забарвленням, збагаченим потужною фольклорною складовою. Приміром, український розмовний вираз «казна що»Б. Баскервіль передає за допомогою вислову «the devil only knows what». На початку минулого сторіччя, коли Б. Баскервіль створив свій переклад повісті, цей фразеологізм дійсно був поширеним в англійській мові. Але сучасному читачеві він здається застарілим й трохи смішним. Довгі сентенції й абзаци, у яких описується характер Бульби, Б. Баскервіль розбиває на коротші речення, подібно до того, як не робилося у вище згаданих грузинських перекладах. Загалом, текст «Тараса Бульби» Б. Баскервіль відтворив у типовій для ранніх перекладів манері, що передбачила шукати кожному іншомовному слову англійський відповідник. Новочасні переклади Гоголя, які вже не дотримуються цього принципу, набагато глибше занурюють читача в автентичну стилістику Гоголя.

Варто порівняти декілька англійських перекладів Диканьського циклу з метою виявлення зв’язку між часом їхньої публікації то особливостями відтворення гоголівської стилістики. Сповнені українських народних висловів, фразеологізмів та слів, що відображують національні традиції, ці тексти є справжнім випробуванням для перекладача. У 1926-му році з’явився англійський переклад «Вечорів», який Констанція Гарнетт здійснила суто літературною мовою. Вона навіть знехтувала оригінальним гоголівським глосарієм українських слів й не згадує про них у тексті. Цей варіант нагадує штучний машинний переклад , він позбавлений притаманних гоголівській стилістиці пікантності, колориту й багатства мови, які є невід’ємними складовими Диканьських повістей.

Підхід К. Гарнетт до гоголівського тексту різко контрастує із принципами, що їх дотримався Крістофер Інгліш у перекладі Диканьського циклу, оприлюдненому у 1994-му році. К. Інгліш добре відчуває унікальність мови Гоголя. Українські слова, що уявнюють автентичну стилістику митця, він позначив у тексті курсивом. Окремо подано створений перекладачем розширений глосарій українських слів. Все це дозволяє читачеві поцінувати справжню мову Гоголя. К. Інгліш також ретельно прокоментував особливості творчої історії кожної повісті, відображені у них історичні та культуральні подробиці.

Переклад засвідчує , що К. Інгліш студіював українську історію, аби пояснити читачеві не лише такі загалом відомі слова як «запорожці», «гетьмани» й «козаки». Він роз’яснює, яку роль у житті України відіграли такі постаті як Іван Підкова й Петро Сагайдачний, письменники Котляревський, Гулак-Артемовський. Перекладач також коментує географічні назви (Сиваш, Галіція, Лемберг, Канів), присутні у тексті. Глибока обізнаність із українською історією, звичаями й традиціями, допомагає перекладачу відтворювати складну, двоїсту сутність особливості Гоголя та його мови. Таким чином, переклад, що його виконав К. Інгліш, слід визнати вдалим, наближеним до автентичного змісту, багатства й краси гоголівських творів.

Подані нижче фрагменти перекладів К. Гарнетт (1926 рік) і К. Інгліша (1994 рік) унаочнюють принципову відмінність у підходах до відтворення мови Гоголя. Сучасному перекладачу вдалося краще зрозуміти особистість Гоголя, особливості духовного світу самою письменника та його героїв. Внаслідок цього читач отримав можливість відчути яскраву емоційність, складну культуральну специфічність стилістики творінь цього видатиого митця.

Уривок з Диканьського циклу у перекладі К. Інгліша (1994): «Here are your offerings, Afanasy Ivanovich!' She announced, setting bowls out on the table and coyly buttoning up her blouse,which had inadvertently been left undone – or so she would have it thought, ‘vareniki, wheatmeal galushki, pampushki, and cheese dumplings!»

Переклад К. Гарнетт (1926): «Here is an offering for you, Afanassy Ivanovitch!’she said, setting some bowls on the table and coyly fastening the buttons of her jacketas though they had not been undone on purpose, ‘curd doughnuts, wheaten dumplings, buns and cakes!»