Народний театр-студія «Данко» на «Київській Пекторалі»

Відголоски «Київської пекторалі» тривають.
Але сьогодні зовсім не про церемоніальні жахи, чи дивні рейтинги конкурсних номінантів.

Другий рік поспіль окремим пунктом в переліку нагороджень значиться номінація «Кращий народний театр» (про минулорічний досвід писав тут). До суспільного її обговорення зазвичай руки не доходять, адже більш резонансно виглядають інші номінації. Але разом з тим, ця номінація є цікавою не з точки зору шоу-балагана, а саме із театральної.

Тож, два слова про природу появи цієї номінації.

Київське театральне життя настільки багатошарове, що осягнути його без певної (відсутньої на сьогоднішній день) структури майже неможливо. Більш-менш відома ситуація з комунальними закладами культури. Деяка інформація час від часу з’являється про недержавні (незалежні, приватні) театри.

А ще є категорія аматорських театрів. Це такі організації людей, які люблять театр не тільки як глядачі, а випробовують свої сили і по той бік рампи. Актори в таких театрах, зазвичай, є працюючими людьми, які мають професію. Або студентство, далеке від театральних вишів. Керують такими театрами, частіше за все професійні режисери, чи/або люди із театральною освітою. І на перетині таких різнополюсних поціновувачів театру і виникають вистави. Одні, неначе метелики, живуть лише часом прем’єри, після чого залишаються тільки у спогадах. Інші з’являються час від часу на афішах. А у деяких вибудовується справжня репертуарна доля.

Об’єднує народні аматорські театри щорічний фестиваль «Київська театральна весна». І саме подання переможця цього фестивалю і відмічається на урочистостях «Київської пекторалі». За підсумками XIII фестивалю-конкурсу перемогу здобув колектив Народного театру-студії «Данко» центру художньої творчості Відкритого Міжнародного університету розвитку людини «Україна» (скорочений маркетинговий неймінг – театр «Papasony»).

Дата мого перегляду першої вистави цього колективу датована 2010 роком. Вісім переглянутих вистав, спостереження за їх пошуками, експериментами, винаходами та цікавинками… І, зрештою, фіксація визнання на помітному театральному рівні.

Тож, в «Театральній риболовлі» ще й із напрямком народних аматорських театрів можна ознайомитися. А це, повітре, окремий цікавий розділ, до якого може бути інтерес тим, хто колекціонує справжні театральні емоції.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *