Вайнштанізація українського театру. V 1.0

Власне, станом на 21 травня основний накал пристрастей вщух.
Тепер можна по ньому детально пройтися.

Блок 1 – хронологія
Блок 2 – відкриті питання

16 травня

Директор – художній керівник Київського академічного театру «Актор» Слава Жила на своїй сторінці у фейсбук публікує оголошення про пошук акторки для зйомки для майбутньої вистави. У коментарях з’являється інформація про вікове обмеження – «18+».

18 травня

09:58
Директор – художній керівник Київського академічного театру «Актор» Слава Жила на своїй сторінці у фейсбук публікує схоже на риторичне запитання про відкриту вакансію на Міністра культури України.
(хоча, згоден, напряму цей факт не дуже вкладається до хронології скандалу)

17:01
Акторка Київського театру драми і комедії на Лівому березі Оксана Черкашина на своїй сторінці у фейсбук публікує пост обурення, який спричинило отримана нею пропозиція участі у проекті Слави Жили.

Основні тези допису:

  1. Дорівнювання отриманої акторської пропозиції до послуг сексуального ескорту
  2. Звинувачення у збоченні, приниженні людської гідності
  3. Оцінка пропозиції як такого, що носить ознаки насилля
  4. Звинувачення у відсутності деталізації пропозиції.
  5. Констатація наявної інформації про існуюче насилля у театрі

У дописі затегані Уляна Супрун, Ірина Геращенко, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Діана Попова, Департамент культури КМДА, Театр «Актор», Фемінізм УА, Феміністична майстерня, Міністерство культури України, Віталій Кличко, Національна поліція України, Петро Порошенко.

Допис отримує під 400 реакцій, під 300 коментарів та 90 поширень.

18:49
Слава Жила перепощує допис й відкриває завісу проекту.
Лунають назва проекту – «Містер Баттерфляй», формат – zoom, та позиціонування вистави – найскандальніша прем‘єра часів карантину.

Задачи позиціонування виявляються виконаними задовго до прем’єри – ще до кінця доби власні дописи, перепости або коментарі робить суттєва кількість діячів українського театру (як би то його порахувати бодай приблизну кількість відреагувавших?)

19 травня

Виходить журналістський матеріал під назвою «Продюсера Славу Жилу звинувачують в об’єктивації жінок у майбутній виставі. Що відбувається?» на порталі Wonderzine, де викладена ситуа, свої позиції щодо неї викладають Оксана Черкашина, Слава Жила, Ярослава Кравченко.

Матеріал під назвою «Без об’єктивації та принижень: українські худруки й режисери про співпрацю з актором у виставах 18+» за авторством Олени Мигашко. На задану тему на сторінках порталу Yabl говорять Ден Гуменний, Ярослава Кравченко, Дмитро Захоженко та Стас Жирков.

18:09
Допис підтримка акторки свого театру публікує на своїй сторінці Театр драми і комедії на Лівому березі (директор – художній керівник та головна режисерка роблять відповідні дописи на своїх сторінках).

21:00
Проходить zoom-конференція «Насилля в театрі» за участі Оксани Черкашиної, керівництва Театру драми і комедії, небайдужої театральної спільноти.
Загальна кількість учасників 100+

20 травня

21:39
Слава Жила на своїй сторінці у фейсбук публікує власну позицію щодо ситуація, яка склалася.

Основні тези допису:

  1. Розкриває концепцію майбутньої вистави.
  2. Прописує систему комунікації з акторами.
  3. Фіксує «грубість, неделікатність та обурливість» фраз, які використовував у приватній переписці, які зрештою стали надбанням громадськості.

P.S.

Відкриті питання, які поставила ситуація перед театральним суспільством:

  1. Чергова констатація відсутності конструктивного діалогу щодо важливих та невирішених питань театральної спільноти.
  2. Домінування змішування різних питань до одного, що зазвичай унеможливлює розв’язання жодного з них.
  3. Суттєвий перекос у паритеті щодо висловлювань позицій кожної зі сторін конфлікту – вердикт виносився щобільше одразу, без урахування призумції невинуватості.
  4. Відсутність позиціонування театрів та суспільного розуміння меж допустимого для кожного з них (до якого рівня відвертості може вдаватися державний академічний театр).
  5. Констатація існуючої проблеми щодо фізичного/сексуального насилля у театрі (на сторінках Wonderzine наводяться перші конкретні імена та назви театрів).
  6. Відсутність права на приватність – у відкритий доступ потрапили матеріали приватної переписки.

PS. Всі наведені в огляді матеріали зроблені у відкритому суспільному доступі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *