Абсурдиський дуплет

В Києві обережно, маленькими крочками, але все більш впевнено обживається абсурдистська драматургія. Два вечора провів в компанії Мрожека та Йонеско.

Автори складні та неоднозначні. Незвичні для сприйняття глядача, звиклого до реалістичного театру. До цієї планки, яка отримала свій розвиток з часів післявоєнної Європи, Україна все ще ледь-ледь просувається.

Обидві вистави, «Емігранти» у постановці Дмитра Демкова на малій сцені Малої опери, та «Макбет» Михайла Бондаренко в Центрі «Печерськ», – це вихід один на один із автором, за допомоги своїх акторів-однодумців. Складність в тому, що ще є глядач, який реагує на те, що відбувається під променями софітів.

«Емігранти» – дуетна історія одночасно про все. Кількість лише тільки сьогоденних актуальностей вражає. Персонажі копирсаються в собі, але розгортають багатьох із середини. Емігрант ти, емігрант я, внутрішній чи зовнішній, реальний чи латентний… І в цьому дивному каскаді питань та відповідей, побутового дріб’язку, викристалізовується відповіді про тебе самого, які, можливо, не дуже хотілося б про себе знати…

Режисер розпочав свій шлях в роботі над виставою. І частина епізодів поки що являють собою просте проголошення тексту. Нюанси пінг-понгу з питань ще трішки в розфокусі. Проте наявність кількох блискуче придуманих та втілених сцен дає впевненість, що далі буде…

«Макбет» – густонаселена історія з цілим натовпом відьом, вінегретним набором складових елементів вистави та гостро соціально-політичною позицією.

Внутрішня готовність режисера до постановки – очевидна. Розвиток акторів «в кадрі», на відміну від кінематографу, цілком можливо.

Основна мова вистави – еклектика. Вона в усьому – від жанрових перестрибувань, до костюма та, особливо, музичного підбору. Саме підбору, а не вирішення. І цей потужний еклектичний виклик цілком можливий до вибуху, коли актори «облаштуються» зручніше в сценічному просторі та комунікаційний поріг буде перестрибнуто…

Абсурдистські драматурги на сценах Києва… Так! Дуже подобається тенденція, коли театр переростає загальнокиєвський реалізм та постає у зовсім новій версії… Хочеться продовження!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *