ГРАСійне очищення клАсики

Українська драматургія виходить на рівень театральної переконливості. До канонічних текстів режисери підбирають форму, витягають ниточками для фундаменту, на якому зводять візуально простий, проте максимально функціональний простір, у якому оживають хрестоматійні герої.

Насолода від «Маклени Граси» у Малому театрі в тому, що замість загрозливої зустрічі із кондовими героями шкільного підручника, потрапляєш у світ знайомих персонажів – майже такого зустрічаєш на вулиці, іншого – у сусідньому під’їзді, окремих маргіналів – на Контрактовій площі…

У світлі максимального пієтету до тексту працює режисер Дмитро Весельський. Навіть прохідні персонажі отримують наповнення, а деякі навіть «прорубають вікно» до глядацької зали, вдаються до настроєвих інтермедійних епізодів.

Якщо коротко, то Малий театр маленькими, але вельми рішучими кроками, наближається до створення власного обличчя. А воно, варто відмітити, молоде, рішуче, та дуже стильне!