Казкові зайчикові моркв’яники

Я люблю розчинятися у виставі.
Мені подобається входити у запропонований стан, навіть, у запропонований вік.

«Казка для маленького зайчика» – магічний портал у казку, у дитинство, у свято! Диво твориться на сцені Київського академічного театру ляльок у казковому світі Сергія Козлова, який пройшов «термічну обробку» режисерки Оксани Дмітрієвої, отримав власний сценічний аватар від художниці Наталії Денисової, та щедро заправлений музично й випестуваний акторськи…

Переказ сюжету – зайвий – або книжечку про лісових звірят можна погортати напередодні, або відразу до перегляду вистави ставати. Класична та дієва схема сюжетного розвитку, з логікою, безмежними візуальними вигадками, грою у гіпертрофовані розміри, відчуття зміни простору… Витримана стилістика від промоматеріалів до фінальної крапки вистави (хіба що по завершенню дикувато та недолуго виглядали приліплені активності зі Снігоменом – але то вже за межами вистави).

Стильово!
Вся вистава про стиль та смак. Й довершує це відчуття дуже тонкі та колоритні акторські роботи. Той самий маленький Зайчик (Анастасія Бучинська), ніби у мрійливо-дрімотному slow-mo, в оточенні друзів – Їжачка (Ярослава Євдокименко) із Ведмедиком (Олексій Побоков), та у родинному колі із татом (Сергій Забродін), мамою (Марина Бут) та бабусею (Вікторія Топчій).

Польоти уві сні та наяву відбуваються прямо на очах у глядача. Диво театру відбувається прямо нізвідки, здавалося. Візуальна легкість й простота – ефектна та заворожуюча. Ну й, зрештою, відтепер мені точно відомо, які розсказують Казки маленькому зайчикові!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *