Під обгорткою «Баби Яги»

Не халтурте!
Взагалі – не халтурте!
Взагалі не халтурте ніде, а тим паче у театрі!
Й навіть не думайте халтурити у дитячих виставах!

Книжки Пройслера – чарівний світ вигаданих персонажів. Купа дрібничок, які складають загальну картину, підсилюють враження та карбують у пам’яті ситуації, з якими читачу не розстатися вже майже ніколи. І магія. Яскрава, дитяча, пустотлива магія…

«Маленька Баба-Яга» Київського академічного театру ляльок – грубий крой, ще більш грубий пошив. Враження від п’єси – випадкові скорочення оригінального казкового тексту. Колоритні книжкові персонажі опласковілі та примітизовані. Знищений окра вчинків, які можуть бути злими з добрих намірів, чи добрими зі злих… Герої вистави однозначні у своїй не переконливості в першу чергу не пропрацьованою драматургією (автор п’єси– Євген Огородній за казкою Отфріда Пройслера). Чого говорити, якщо іронічний та саркастичний Ворон більше схожий на роботизовану Siri.

Наступна складова – режисерська (реж. Євген Огородній та Ігор Федірко). Сумні дитячі вистави, де не відбувається зустрічі з дивом. Страшніші за них тільки вистави, де чаклунство та дивина – основна складова сюжету. Вистава – про маленьку Бабу Ягу. Що не епізод – то безліч можливостей де розійтися фантазії режисера театру ляльок. Натомість, «чарівна поява» – це фігурний портал по центру сцени, який обертається, «чарівна дивина» – таргани на резиночках, що вистрибують з даху.

Вистава суттєво віддає сивою театральною давниною. Вистава існує поза контекст сьогоднішнього дня, можливостей та інструментів сучасного театру.

Власне, з такою драматургією, у такій режисурі й акторське існування виглядає відповідно – діаграмка рівненька, без вишуканостей… Так вистава й грається, побідно до того халтурного чарівника, якай «Сделать хотел грозу, а получил козу»…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *