Станіслав та Ярослава – одна «дика» «Акула» на двох
Датою 11 березня 2017 року датована попередня прем’єра режисера Станіслава Мойсеєва на території України. Далі – тиша… Аж допоки у програмі XXX Міжнародного театрального фестивалю «Золотий лев» не з’являється мозгозламний анонс: Девід Мемет – Станіслав Мойсеєв – «Дикий театр».
Питань виникає одразу й безліч.
Зазначена вистава – новий проект «Дикого театру»…
Текст американського сценариста та лауреата Пулітцерівської премії Девіда Мемета…
Сценічний майданчик допрем’єрного показу – Трамвайне ДЕПО на львівському перехресті вулиць Вітовського, Сахарова та Героїв Майдану…
Хоча, локація трамвайного ДЕПО із «Диким театром» як раз поєднується…
А от як щодо всього іншого?
В спробі розібратися що до чого та як ці три бренди пов’язалися із собою, спілкуємося із режисером одразу після допрем’єрного показу, та із продюсеркою напередодні, власне, прем’єри.
Станіслав МОЙСЕЄВ
![](http://www.t-fishing.co.ua/wp-content/uploads/2018/11/Akula_Moyseyev_05.jpg)
Пане Станіславе, Ваша остання постановка в Україні датована 2017 роком (якщо не помиляюся). В двох словах, як творче реалізовувались ці два роки?
Я поставив в національному Старому театрі в Кракові «Масару» Івашкевічуса. В Тбілісі , в театрі Грибоєдова – «Вассу Железнову» Горького. Також, мій акторський курс забирає немало часу…
Що було першим – п’єса, чи рішення постановки в «Дикому театрі»?
П‘єса.
Хоча, Ярослава і раніше говорила про запрошення, але це було, більше декларація.
Що з репертуару «Дикого театру» переконує, а що залишає байдужим?
Я би не став ставити оцінки різним за художнім і смаковим рівнем виставам театру. Мені здається, що ніша, яку заповнює «Дикий» обрана правильно, Максим Голенко, в кращих роботах демонструє добрий соціальний запал і небайдужість.
Чим захопив Мемет?
Девід Мемет – підступний автор, він майстерно приховує істинні наміри і ти, прагнучи, докопатися до суті, потрапляєш у різні пастки і лабіринти. Для мене це дуже цікаво і є ознакою справжнього, не імітаційного або однолінійного театру, який так люблять продукувати у нас.
Як проходив акторський кастинг?
Кастингу не було, я знав кого хотів на ці ролі.
Чим задоволені з допрем’єрного показу, та чи буде видозмінюватися вистава до київської прем’єри?
Враховуючи екстремальні обставини випуску вистави, нову локацію у Львові, яку ми вперше побачили за 2 дні до показу, я задоволений: браво Сергію Калантаю і Катерині Алексеєвій!
Ярослава КРАВЧЕНКО
![](http://www.t-fishing.co.ua/wp-content/uploads/2019/11/Akula_Moyseyev_02.jpg)
Пані Ярославо, що стало основним поштовхом до запрошення Станіслава Мойсеєва на постановку?
Ми зі Станіславом Мойсеєвим давно знайомі. Колись саме він мене взяв на першу роботу в Молодий театр, де ми разом пропрацювали п’ять років, а потм продавжили співпрацю в театрі Франка. Тому поштовху не було. Ми просто зустрілись, він розповів, що хоче ставити, і ми вирішили зробити це разом.
Що найдичіше сталося під час підготовчого періоду?
Найдичіше – це скоріш до Станіслава Анатолійовича. Думаю, навіть людині з таким великим театральним досвідом дуже важко і дико працювати в умовах незалежного театру. Коли сцена дається на лічені години і хвилини, коли доводиться обмежувати свої творчі фантазії бюджетом і стояти в черзі на репетиційну кімнату. Процес адаптації був не легкий.
Ще на якомусь етапі, ми зрозуміли, що бачимо матеріал по різному. Я планувала, що у «Дикому» з’явиться вистава про те, як професор зловживає своїм авторитетом щодо студентки, і про те, як сьогодні це недопустимо. А Станіслав Анатолійович ставить про хижу студентку, що знищує професора. І та й інша історія – про авторитетність. Але ми її бачимо абсолютно по різному. Вмішуватися в процес не буду, бо у нас воля режисера і його бажання відпрацювати певні теми – головне.
Але ця вистава не буде «дикою» у звичайному сенсі.
Також цікаво, що будемо працювати на новому для нас майданчику – камерній сцені ТЮГу. Дякую Віктору Гиричу за те, що не злякався «Дикого», і з новими для нас акторами.
Яких режисерських імен чекати в наступному від «Дикого театру»?
Плани такі. В понеділок 25 листопада ми представимо роботу режисерки Наталки Сиваненко «Шрами», виставу Станіслава Мойсеєва «Акула» вперше зіграємо 9 грудня, і на завершення року свою виставу «Синя борода» презентує Ілля Пелюк.
У Новий рік поки не заглядаємо…