ЗМІ «Nepszava». Elveszett életek – Katartikus előadás a Nemzeti Színház fesztiválján

Balogh Gyula

Загубленi життя – Катарсична вистава на мiжнародному театральному фестивалi

«Iванов», «Дядя Ваня» та шекспiрiвський «Корiолан» були показанiна цьогорiчному Фестивалi у Нацiональному театрi. Всi три вистави демонструють вражаючу режисерську самобутнiсть та сильне акторське виконання. Знову було доведено, що Чехова рано списувати з ϵвропейських сцен.

«Корiолан» київського нацiонального театру – дуже криваве дiйство. Особливо це стосуϵться виконавця головної ролi, який буквально залитий кров’ю. Навiть не може ту кров змити, вона до кiнця залишаϵться на його руках. Постановки драм Шекспiра зазвичай характеризуються таким натуралiзмом, однак у режисурi Дмитра Богомазова грубi, шокуючi рiшення переплiтаються з поетичними, пiднесеними, подiбними до одкровень та схильними до гумору сценами. Звичайно, в цiлому драмaтичнiсть задаϵ тон на сценi. Музика з стало повторюваними мотивами даϵ зрозумiти, напевно навiть занадто дидактично, що тут добром не закiнчиться. Простiр надзвичайно пластичний та лаконiчний. Динамiка змiни владних стосункiв вiдображена точно та дiϵво.

Вистава дослiджуϵ еволюцiю влади. Пропонуϵ гiркi висновки. Той, хто прагне влади, маϵ вiдмовитися вiд почуттiв, майже невiдворотно доведеться вдаватися до манiпуляцiй, iнакше даремно вiн боровся за Батькiвщину, здобувши численнi рани, переможно повернувся з вiйни, це нiчого не варто. Об’ϵктивнiсть суджень затьмарять iншi, дуже навiть людськi мотиви. На щастя, вистава київської трупи здатна продемонструвати вiдтiнки, заглиблення та рельϵфностi цього подекуди банального твердження. Режисер майстерно окреслюϵ базовi символи, й сюди вiдноситься те, як зображуютьcя народ, виборцi, або ж їхнi представники. Зрада, пiдбурювання, iнтриги присутнiв постiйному круговоротi. Похмуру баладну атмосферу iнодi порушують сцени нiби з нiмого кiно. Поодинокi сценки майже межують з клоунадою, тiльки для того, щоб знову запанував похмурий тон.

Сильна гра акторiв. Виконавцi головних ролей та й весь склад акторiв добре розумiϵ театральну мову режисера, яка нацiлена на емоцiї та почуття глядачiв. А кiнець вистави просто таки катарсичний. Корiолан хоча й гине, та його однаково оплакують як його вбивцi, так i його близькi. А мати не забуде i не прoбачить, навiть якщо Рим буде врятовано.

[Далi про двi п’ϵcи Чехова у виконаннi сербського та росiйського тeатрiв]

Джерело: газета «Nepszava» (букв. «Глас народу») – одне з головних щоденних угорських видань загального полiтично-суспiльного спрямування (друкується угорською мовою)
від 27 квітня 2019

Переклад з угорської Олени Сидоренко.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *