Ірина Молостова. 20 років

На початку вечора пам’яті Ірини Молостової задався простим питанням про причини напівпорожньої глядацької зали.

Відповідь прийшла майже одразу, з початку вечора – нафталіновий музей притрушений попелом десятиліть… На жаль…

За темпоритм та естетику, яка змінюється щоп’ять років – говорять на словах. А що на ділі? Все те саме – постановка подібних заходів за залишковим принципом. Всі атрибути – кротоподібний сліпий освітлювач, який тримав виступаючи на сцені в пітьмі. Заунивна ціла пара ведучих, які куняли під безкінечне заламування рук пірнаючих у спогади акторів та театральних функціонерів…

Можливості нової сцени Театру на Подолі дозволили використати екран – понарізали відеофрагменти… Кумедніше за все, що відсутність режисера, який не побачив всю аляповатість назбираного, надає псевдоуяву сучасності та актуальності того, що відбувається.

В перші хвилини Віталій Малахов проголосив концепцію вечора – не так, як стопятсот разів до того. Проголосити – проголосив, але далі щось пішло не так… Все рухалося так само ніяк, як і все, що робиться без режисера. «Пытка апельсинами длилась четыре часа» (С) До того, не в переносному, а в самому прямому сенсі – ЧОТИРИ ГОДИНИ без режисури та впітьмі.

Кілька яскравих моментів все ж було. На жаль, не багато. Живинка на виступі Євгена Каменьковича, Анатолія Хостікоєва і ще пара-трійка виступів/номерів.

Подібне не можна називати вечорами пам’яті. Ці тортури мають носити якусь іншу назву.

4 thoughts on “Ірина Молостова. 20 років

  • 19.01.2021 о 02:38
    Permalink

    Можна мати власну думку із якою можна погодитися чи не погодитися, але НЕ МОЖНА писати так БЕЗГРАМОТНО критичну, у повному сенсі цього слова, невеличку статтю. ГАНЕБНІ помилки.
    присиплений пеплом – попелом
    освітитель – освітлювач
    який тримав виступаючи на сцені в пітьмі- що тут сказано?
    Заунивна (?!!!) аж пара ведучих засипаючі (?!!!) під безкінечне заламування рук пірнаючих (що пірнали у спогади) у спогади акторів та театральних функціонерів… ,
    аляповатість (?!!!) назбираного,
    стопятсот (?!!! де апостроф та дефіс, якщо вже заманулося вжити такого новотвору)
    разів до того, а в самому прямому змісті (?!!!)
    – ЧОТИРИ ГОДИНИ без режисури та впотьмах – які такі потьми? що це за калька, шановний?
    Розумію критичний запал, певно, що видовище було не до споживання, але тексти такого рівня редактури та коректури є абсолютно неприйнятні. “Учітеся…”

    • 19.01.2021 о 13:27
      Permalink

      Brat Ostap, вітання та вдячності за приділену увагу порталу та зазначені вади.
      Помилки в електронному медіа дуже швидко та просто виправляються.
      І за Вашої допомоги кричущого невігластва саме на цій сторінці стало набагато менше.

      В проєкті немає ані редактора, ані коректора. А оперативний випуск подібного текстового послання іноді буває важливішим за його ретельне вичитування (хоча це – безумовно важливо). Ну а з виправленнями до нього повертаюся далеко не одразу.

      Тому, вдячний за будь-які уточнення та коментарі. Жоден з них не залишається без уваги!
      Дякую!

      • 28.01.2021 о 03:40
        Permalink

        Доброї ночі! Подивований Вашим відгуком. Це запорука поступу, щиро радію. За Вас і за нас. “Научаймося…” Дай Боже наснаги й відкритости! Доброї роботи!

        • 30.01.2021 о 22:20
          Permalink

          Критику, тим паче конструктивну, та таку, що можна оперативно впровадити – ціню та користуюся.
          Ще раз дякую!

Коментарі закриті.