Поговоримо по-нашому, по-звірячому!

Другий Дон Нігро в перегляді поточного року, і другий Дон Нігро входить ях гарячий ніж у холодне масло.

Драматургія, з баченого, звісно, дуже крута! Із таким матеріалом хочеться мати справу мені, як глядачу, а театральним – як постановники. Там є що грати, там є багатошаровість, там є де розійтися акторам, режисерові, глядачу. Кожен може пірнути на той рівень, на який дозволяє йому його рівень підготовки.

Очевидно одне, ця драматургія точно не для примітивно-одноклітинних, для сприйняття яких існує одна коротка та дуже пряма лінія «Із пункта А в пункт Б». Цим – точно в інші камені театри, вибір яких Києвом дуже широкий.

Але, до вистави.
Харківський театр «19» в рамках київського фестивалю Андріївський фест (український формат).

«Звірячі історії» в тонкій та проникливій режисурі Ігоря Ладенка – той самий багатошаровий пиріг, де цілком можливо окремо сприймати чи то п’єсу, чи то нею викликані та проілюстровані алюзії, чи то невгамовну режисерську еквілібристику, чи феєричні акторські роботи…

На сценічному мікрозакапелку театру «Колесо» не розкрилася хореографічний малюнок вистави, прийшлося домальовувати його крізь пластику персонажів.

Проте музична партитури той ще один смачнющій та режисерськи осмислений шар, від проникнення до якого смакуєш вишеньку на торті.

Актори – уф!
Актори – вогонь!
Актори – ураган!

Перевести вправи з авторських спостережень першокурсників звести до мистецтва – дуже добре!

Короче кажучи, «Звірячі історії» – крута робота і must see для перегляду!

У дописі використани фотороботи Іллі Бела.