Музейна «Лялька на кону»

Події в театральному житті продовжують відбуватися.
Але робиться все у такий доморощений спосіб, що «натовп» відвідувачі – переважно самі організатори.

Проте, до Дня святого Миколая в просторі Музею театрального, музичного та кіномистецтва України (територія Києво-Печерської Лаври) відкрилася виставка «Лялька на кону».

При всій не публічності та самі-собі-на-думці лялькового сегменту театрального мистецтва, виставка присвячена саме лялькарям. І, здебільшого, меморіальним про них згадкам (Сергій Єфремов, Шарль Фоєрберг, Наталя Бучма…).

З актуальних діячів – кілька ляльок та відеоінтерв’ю на одному з моніторів виставки.

Відсутність в команді проекту (і, здається, у самому музеї) людей, які щось тямили б в азах копірайтингу та маркетингу – кидається в очі.

Цільова аудиторія виставки відверто не визначена (для театралів-лялькарів – шкільний фактаж, для драматичного театру – малоцікавий напрям, для глядача з дітьми – застатичність, для глядачів без дітей – можливо, але не як окрема та цілеспрямована подія).

Позиціонування події – «найбільша у Східній Європі виставка колекції української театральної ляльки» – посміхнуло. Не відповідають дійсності і заявлені розділи анонсів. На виставці досить умовно можливо дізнатися «що може робити лялька і не може звичайний актор», не стає зрозумілішим «як створюється ляльковий спектакль», ще менше зрозуміло «які перспективи театру ляльок» і тим більше «як лялька вплинула на розвиток цифрового світу – комп’ютерних ігор та соцмереж» (відверто дивні тексти про майстра Йоду та Альфа швидше за все написани просто заради тексту).

При тому, сама виставка все ж викликає інтерес.
Щонайменше, у двох великих залах зібрані доступні взірці театральної ляльки, за еволюцією який насправді цікаво спостерігати в режимі покрокового проходу експозиції (і саме цей більш рохширений діапазон бодай як виділяє виставку в Лаврі від театрального музею, наприклад, в тому самому Академічному театрі ляльок).

Окрема прикладна цікавинка – відеоколлаж афіш театрів ляльок різних часів (і не лише Києва).

Загальне враження цікавий напівфабрикат, який очікує свого оживлення та PR-супроводу.

PS. Виставка працюватиме до 22 червня 2020 року.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *