Куражний «Кураж»

Перший «Кураж» мав 2013-го. Потім певний час ми не бачилися… І ось тепер «Кураж» повертається.

Вистава, яка народжувалась у бурхливому полум’ї студентської енергетики, згодом виплеснулася у незалежний продюсерський проект на різних сценічних майданчиках (у тому числі фестивальних) зрештою отримала місце постійної прописки – Театр на Липках.

Стара знайома майже не змінилася – у настільки динамічному та постійно оновлюваному світі все, включно з довоєнною естетикою лишилося без змін. Хоча, вистава й подолала довгий шлях. Дівчинку-студентку, якій непосильна була роль матінки Кураж, замінила Лариса Руснак. Потужна емоція, зміна психологічного стану від втрати до втрати, й безкінечна лямка невидимого воза, з якого вистава починається, яким вона завершується.

Брехнівський текст у виставі звучить виключно пластично. Й для його втілення театр зібрав батальйон з найфізичнодосконалих київських акторів (Юрій Радіонов, Віталій Лесін, Олександр Рябенко, Дмитро Вівчарюк, Владислав Писаренко, Володимир Ковбель, Ігор Іванов, Вадим Пансус, Владислав Никитюк, Кирило Карпук, Сергій Бобко, Василь Ключкіков) – все для того, щоб отримати ідеальну та максимально синхронну картинку. Актори з візуальною легкістю виносять всі тяготи військово-хореографічної муштри режисера-постановника-хореографа Олексія Скляренка. Він не шкодує нікого так само, як сворий й до себе (звісно, у виконавчому сенсі) – кожен вихід на сцену – вибуховий, на розрив аорти… Відточеність до міліметра.

Й, можливо, у гонитві за цією пластичною досконалістю, на другий план відійшла сама трагедія п’єси. Вона, безумовно, сприймається очима, считується розумом й абсолютно не торкає емоціями. Студенти грали виставу без майстерності, проте на куражі. А вистава до репертуару ТЮГу стала відточеною, але без куражу. Щиро бажаю віднайти той золотий баланс, й отримати на київській театральній мапі куражний «Кураж»!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *