БезДИВНИЙ «Карлик Ніс»

Казка на театральній сцені, в якій немає місця диву – дивний витвір…

«Карлик Ніс» в Академічному театрі ляльок – малологічна п’єса з купою нестиковок, пояснювати які доводиться бонусному персонажеві; із безліччю вставних пісенних номерів, що виконуються акторами під плюсову фонограму; з відсутньою режисерською чисткою вистави, без продуманої логістики та із зажатими мізансценами в глибині сцени.

Візуальна краса вистави – в стопкадрах та частково у сценічних костюмах (дуже влучний герцог з відсилкою до ілюстрацій Рабле і на противагу – цілком незрозуміла гуска).

Під жанр мюзиклу фанерні вистави взагалі не дотягують, під музичну виставу – забагато ілюстративних вставних пісеньок, під виставу – зазайвий «тлумачний поліцейський», під дитячу виставу – заумовна режисура (для дітей треба як для дорослих, тільки набагато краще)… Тож, чи гідний продукт Академічного театру в цілому, та номінації на премію «Київська пектораль» зокрема – дуже велике питання…

І головне, дива в казці не відбувається…