«Музична крамничка» – театральна екскурсія старим Львовом

Міфологема бренду – кропітка робота кола численних фахівців.
Львів – безумовний бренд, і підтримують його організатори унікальних фестивалів та ресторатори, художники і поети, музиканти і, звісно, театральні митці.

Photo by Andrii Podilnyk

Дивно було б, за наявності такого історичного бекграунду цим не користуватися. Батяри, Стрийський парк, площа Ринок, і навіть «львівське метро» – все це складові неймовірного флеру, який огортає людину на будь-якій відстані від міста Лева. А зустріч із розкрученими туристичними назвами безпосередньо в самому місті, додають цементу до існуючого вже фундаменту.
Жодних сумнівів до того, що Львів – унікальне місто із набором неповторних ознак, діалектом та традиціями.

Топові Must See Львова – тема оглядів зовсім інших порталів. Зупинюсь лише на одному, театральному, яким вартує закріплювати туристичне враження від міста після виконання «обов’язкової» оглядово-кав’ярно-ресторанної програми. В меню їжі духовної – «Музична крамничка» Львівського академічного театру естрадних мініатюр «І люди, ляльки».

Категорія послуг так влаштована, що для сприйняття споживачів важливо майже все. Заклади харчування втрачатимуть клієнтуру через кухонні запахи за відсутності витяжки, спальний готель поряд гучного будівництва/виробництва змушений буде демпінгувати для заселення постояльцами, а кінотеатр не отримає повторного клієнта через незручні крісла.

Театр мініатюр «І люди, ляльки» мініатюрно розсташований на першому поверсі житлового будинку, і заряд атмосферности розпочинається прямо з порогу – старовинний під’їзд перетворюється на паркінг частини театрального глядача, які на вистави потрапляють у персональному транспорті.

Простір, про всю свою мініатюрність далекий від клаустрофобії, навпаки, виглядає досить обжитим, і, що головне, теплим.

Тож, крок за кроком, сходинка за сходинкою, і гостинна львівська атмосфера заволодіває тобою, а перші нотки розкрученого морозівського «Тілько у Львові» і взагалі розплавляють кріслом – екскурсія часом і містом розпочинається…

Після засилля чергових колобків та трьох поросят в театрах ляльок, сюжет з життя комах виглядає досить нетривіально. П’єса Надії Крат за мотивами казки Люцини Легут. Розмірене життя бізнес-партнерів з продажу музичних інструментів в центрі Львова йде шкереберть, коли мадам Муха вирішує розпіарити двох своїх синів-телепнів з музичної точки зору. Винніми навколо залишаються всі і кожен, адже повірити в те, що її талановиті за народженням дітлахи без науки і тренування нездужають якісь там скрипочки, труби чи барабани, звісно, не можливо.

Окрема яскрава лінія «братернього вовтузення», архетипічні та впізнавані побутові образи, обережно перекладені на комах із колоритнішими іменами – пан Комарицький, пані Болотна…

Турботливий театр переймається увагою не лише дитячої аудиторії (позиціонування вистави – від 4 рочків), а ще й супроводжуючих матусь та татусів. Паралельна лінія з життя площі Ринок, цьомки-бомки-загравання корінних мешканців торгових професій, які у своїх прихильностях то сходяться, то розходяться. І все це мініатюрно в усіх смислах цього слова – актори лавірують мікропроходами, грають руками, на різні голоси та наживо музичними інструментами. І, звісно, співають батярських пісень.

Особливих одкровень в ляльковеденні вистава не передбачає – основне навантаження на вправний голосовий апарат та можливості наповнини унікальним життям кожного комашиного пана. Неодноразово приходив в захват від простого, здавалося, і обов’язкового для акторів мистецтва володіння своїм мовним апаратом. На фоні культивованого косномовлення та кашоїдного звучання, львівські лялькарі займають дуже вигідну позицію.

Ще одна морозівська нетленка «Це було так давно» довершує цей стрибок крізь час, до лона старого та чарівного Львова, з прикрасами та міфологемами.

Закоханість у Львів починається із захопливих переказів. І від того, якими вони будуть соковитими – напряму залежить продовження роману з Містом, тривалість чарівного флеру і регулярність та інтенсивність із ним побачень.

Тож, почніть свою наступну зустріч зі Львовом (першу чи сто першу) в камерній залі на Фредра, 6, в «Музичній крамниці» Львівського театру естрадних мініатюр «І люди, ляльки».

P.S. У дописі використава світлина Львова by Andrii Podilnyk

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *