Відголоски «Діалогів з клітки»

У мене БУЛО!
Виходити з вистави по завершенню (а не збігати запередчасно) – просто щастя.
Смакувати різноманіття пластів та нашарувань, яке вдалося затронути виставі – практичне щастя.
Бути переповненим виставою – велике щастя.

Первинні пошуки про переглянуті «Діалоги з клітки» виводять і до муніципального театру «Київ» взірця 2012 року, і до Малої зали палацу «Україна» взірця 2010 року. Тож, щонайменше десятиріччя постановці у січні 2020-го гарантовано.

До цього моменту вистава в об’єктив «Театральної риболовлі» не потрапляла, і невідомі можливості перетинів, якби вона не увійшла до програми київського етапу VII Міжнародного фестивалю драматургії та витончених мистецтв «Амплуа». У маленькому підвальчику «Театральної лабораторії» ми і зустрілися.

Тим привабливіша вистава, чим складніші завдання вирішує постановча група. І перший маркер, який давав прозорий натяк на непересічність події – існування актора в просторі підготовки до безпосередньо вистави. Героїня Марини Локтіонової – самотня пташина самочка – живе своїм розміреним життям на відстані витягнутої руки від розсадки глядачів. Розмитість контуру початку вистави – особлива режисерсько-акторська сміливість, вирішена продуманою лінією осмисленої сценічної дії ще до похідної події вистави.

Формат камерної сцени вимагає 360-градусного режисерського кругозору, та задіяності мікропроходів глядацькою залою, стін, і навіть батарейних труб. Задіюється, виправдовується та витримує ураган акторського натиску все. І проходять вони наскрізною лінією по кожному з трьох героїв п’єси. Якщо у персонажу манірного поетичного птаха (Євген Локтіонов) цей енергетичний вир запрограмовано зовні, то стрижень літнього та навченго птаха-скрипаля (Ігор Шуб) – навпаки – всередині.

Місце дії п’єси – пташина клітка – як спрощена модель суспільства з усіма його запитами щодо свободи та прогресу, які у певний спосіб нівелюються наявністю їжі в холодильнику. Архетипічність персонажів начисто позбавлена деталізації (що істотно б виокремлювало більш вузькі людські сегменти). Драматургічні виклики – дослідження природи продажу персональних цілей, цінностей та переконань. Наскільки внутрішне наповнення може бути сильнішим зовнішнього фанфаронства.

Вистава, стараннями драматурга Олександра Костинського, робить безжальний зліпок людського єства, крок за кроком змиваючи штучно нанесене гримування та оголюючи саму сутність людської психології. Існування в просторі езопової мови – говоримо про себе крізь дзеркало пташиного цвірінькання в клітці – блискуче витримано акторською командою. Режисер (Ігор Шуб) не намагається гратися в пташок, при цьому у кожного персонажу обрано та підкреслено характерну деталь, яка допомагає у створенні образу та його дотичності до запропонованого пташиного світу.

Огранку режисерському випестуваному продукту додає і художник (Марія Шуб). Простір максимально спрощено, елементи одягу максимально підкреслено, деталізація сценічної захламленності мінімізовано. Загальна картинка – створений функціональний світ, повністю налаштований на цілісну концепцію вистави.

Окрема насолода – музичне оформлення та світлова партитура (художник по світлу Віктор Борзунов), які є повноправними учасниками вистави. Режисер не кидає напризволяще нічого зі складових елементів. Задіяними стають всі глядацькі органи відчуттів. А «пташиний» інтимний епізод у повній темряві віднині міцно увійшла до мого ТОП-переліку незабутніх театральних сцен!

Припарування вистави в цілому завершено. І важливо зазначити що цей розтин на складові – результат невтримного бажання дослідити природу ладної режисерської роботи та пережити побачене знову і знову вже по завершенню показу. Під час перегляду емоційний каскад настільки потужний, що вистава сприймається цілісно та монолітно. Від неї не відірватися на роздуми.

І останнє. Більшість вистав можна недодивлятися, тому що все зрозуміло задовго до фінальної завіси. «Діалоги з клітки» є бажання переглянути знову у просторі максимальної можливості одночасного бачення всього сценічного майданчику, адже у виставі працює все – і стіни, і підлога, і світло, і звук, і блискучі актори під акомпанемент переконливої режисури.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *