Театральний дайджест #5 (40)

Квітень – заручник.

Країна на карантині: одні обмежувальні терміни оголошені, інші нависають… І навіть поновлення руху транспорту без додаткових перепусток виглядає як можливість міжпланетних подорожей. Зокрема, такою подорожжю можна буде вже у травні спробувати дістатися до Планети Театр. Й попри те, що столичний голова театри окремо не згадав у своєму дозвільному зверненні, букет афіш місяця рясніє театральними фейсбук-сторінками.

Тим часом на сторінках «Театральної риболовлі» відбувалося те, що й зібрано у щомісячному огляді, між іншим СОРОКОВИМ за наскрізною нумерацією.

МІФ ПРО ТЕАТРАЛЬНУ ЄДНІСТЬ

Під такою назвою планується окремий матеріал на порталі, куди зокрема увійдуть й ті публікації, що виходили квітнем на ресурсах «Риболовлі».

Прикладом, блискуча нагода театральному об’єднанню – спільна підтримка Дніпровського драматичного молодіжного театру «Віримо!» в комунікації із муніципалітетом на довгому шлях зі створення власної театральної домівки.

Все чого від спільноти потрібно – долучитися до підписання петиції – грошей це не коштує, всього кілька хвилин на реєстрацію та голосування. Проте, внутрішні бар’єри та загальна самапособість виявляється вже на цьому рівні.

Ще більш відсепаровані українські лялькарі.

Темою для обговорення стала подія Міжнародної Спілки діячів театру ляльок – з 19 по 23 квітня тривав Всесвітній конгрес UNIMA 2021. В роботі конгресу брала участь й українська делегація. Єдиним медіа, яке про це повідомила – стала «Театральна риболовля», й до сих пір є тим одним джерелом, де про подію взагалі щось написано.

Представники «Уніма України» все що розгледіли з публікації – згадку про те, що на момент публікації не працював український сайт Спілки та ремарку про відсутність будь-якої інформації про подію. Власне, навколо цього й точилася кілометрова стрічка коментарів замість того, щоб надати уточнені данні та досить оперативно виправити ситуацію.

Так, на сьогодні сайт Спілки працює. Проте навіть тиждень по завершенню там ані пари з вуст про Конгрес. Не говорячи вже про мовчазне фейсбук-представництво, до якого відсутній доступ останні 4 місяці, і всіх все влаштовує.

Представники Уніма-Україна знайшли кілька годин, щоб розказати, що у них немає часу та роблять вони все на громадських засадах, і не знайшли кілька хвилин, щоб уточнити слабкі місця та посилити публікацію виграшною інформацією.
Власне, це також вибір.

Далі – більше.

Цікавий факт, що реліз маніфесту українського бізнесу напередодні важливого рішення про припинення імітації боротьби із епідемією, згадував з числа театрального осередку лише театри «Чорний Квадрат» та «Особистості».

Решта скулила та бідкалася у межах власних фейсбучиків.

А по тому, як було прийняте рішення про карантинні послаблення, з’явився відеоролик, в якому змогли об’єднатися представники аж п’яти незалежних театрів із головним меседжем «Нас мало» (з якого прямо випливає запитання, мовляв, якщо вас мало – чого на вас звертати увагу…) До купи ще абсолютно не визначений посил, адресат та у цілому загублена режисура.

Інерційна єдність харків’ян навколо незатвердження особи Сергія Бичка на посаді директора Театру ім. Олександра Пушкіна та заяв голови Харківської ОДА тривала цілих два раунда. Проте, по майданному святкуванню Дня театру також згорнулася.

Після одіозного першого туру виборів виконавчого директора Українського культурного фонду, певне об’єднання спостерігалося – лист від PEN Ukraine до президента щодо неприпустимості ручного керування інституціями із підписами близько 1500 осіб та огранізацій, відкритий брифінг із вимогами до владних інституцій. Що на що вплинуло – говорити зарано, проте, комплект наглядової ради УКФ перезібрали (Михайло Захаревич написав «за власним бажанням», а Юрій Рибчинський не з’явився на засіданні «за станом здоров’я»). Наглядова рада під головуванням Лариси Мудрак змогла провести зрештою не зашкварне засідання, у результаті якого новим виконавчим директору УКФ обрано Владислава Берковського.

Пройшов конкурс на посаду генерального директора Національного центру Олександра Довженка – перемогла Олена Гончарук. А вже згодом розпочалася детективна історія із втручанням до конкурсу міністра Ткаченка, появою листа з міністерства, де виявляються ознаки утиску кандидата, який робив доповідь віртуально… Але це вже не про театральне буття, тому на деталях не концентруватимуся.

ТЕКСТИ ПРО ВИСТАВИ

В категорії більш свіжішого написаного цього місяця вийшло:

З архівних записів виклав текст про виставу «Вася має зателефонувати» (реж. Катерина Степанкова, Театр на Лівому березі).

Текст-роздум про дітей в театрі на недитячих виставах.

Та шекспірівськими днями пройшовся «макбетівськими» зверненням на кіноекрані (частина 1, частина 2).

БАЗА ЗНАНЬ

Попри карантин та всілякі обмеження проєкт Бази знань порталу «Театральна риболовля» рухався визначеним курсом. До народженого квітнем Максима Голенка, який в Каталозі режисерів з першого сезону, долучена найдетальніша на сьогоднішній день творча біографія Олексія Кравчука – українського актора, режисера, педагога, директора – художнього керівника Львівського академічного театру «І люди, ляльки» та Заслуженого діяча мистецтв України.

Сторінка містить як рідкі афіші ранніх постановок режисера, так і унікальні відеозаписи (фрагментарні та повні записи).
Я особисто залип на сценічній версії «Держави» за Платоном.

Проєкт «Театральні міста України» повільно-повільно, але рухається вперед.

Про свій останній повний докаранинний 2019 рік розказав одеський театр «Маски», відмітившись тим самим 302-м театром в колекції «Риболовлі».

Звірка, доповнення та уточнення прем’єр останньої п’ятирічки завершені із Полтавським театром Гоголя, Херсонським театром Куліша, Харківським театром Шевченка, Харківською «Новою Сценою», Чернігівським театром ляльок та чернігівським театром «АмаТеа». Тішить активна залученість львівської театральної плеяди: Львівська опера, Львівський театр Курбаса, Львівський театр Лесі Українки, Львівський театр ляльок, І люди, і ляльки, «Воскресіння», «Живаго», Театр у кошику, «Око», «Слово і голос».

Дії театрів – вельми прості: в каталозі прем’єр переглянути наявність власних прем’єр, які виходили в театрі з 1 січні 2017 рокі й до тепер; додати ті, які наразі відсутні; уточнити інформацію по наявним.

Нова опція – додавання промороликів вистав.

Надсилайте інформацію – виходьте на зв’язок!

А досліджені прем’єри щомісяця виходять оглядами, де поряд із виставами найсвіжішого періоду, висвітлюються та сегментуються простори місяця у зрізі років.

Ось як виглядав прем’єрний березень 2017 – 2021, який сумарно зібрав щонайменше 190 виставами (186 на момент публікації тексту, та плюс довнесені під час театральних уточнень).

ТЕАТРАЛЬНИЙ ЮТУБ

ПЕРЕВІРТЕ, ЧИ ПІДПИСАЛИСЯ НА ЮТУБ-КАНАЛ ТЕТАРАЛЬНОЇ РИБОЛОВЛІ.

В квітні ютуб-каналу «Театральна риболовля» виповнилося три роки.

Висів він собі здебільшого без активного застосування, проте, цікаві плейлисти назбиралися («Синій автомобіль», «Цитати з вистав», «Театральні розмови»).

Особливої уваги канал удостоївся цього року, про що свідчать щомісячні блоки про Театральний ютуб (єдиний україномовний, та й взагалі єдиний в Україні про театр).

Тож, у квітні завершилася серія публікацій епізодів з радіо-серіалу для «Суспільного» (м. Кривий Ріг). Із Тетяною Туренко поговорили про Театральний Львів, Театральний Кривий Ріг та окремо деталізувалися у темі Бебі-театру.

Всі епізоди викладені плейлистом на ютуб-каналі та сторінкою-антологією на порталі.

Рубрика «Театральні розмови» присвячена львівській активізації на прем’єрні вистави за текстами Біляни Срблянович. Відповідно, з Аллою Федоришиною говоримо про її постановку «Америки» в театрі «Воскресіння»,

із Олесею Галкановою-Лань про «Гру» у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької.

Окремий плей-лист – II Міжнародний фестиваль фізичного театру Mime Wave Festival 2021, який днями завершився в онлайн-просторі.

На сторінках «Театральної риболовлі» вийшли спеціально записані Анонс фестивалю

Спогади про офлайн-фестиваль 2019 року та плани на фестиваль в онлайні

Родзинки фестивалю

Й окремо поговорили про «Театральний Амстердам» – основні відмінності театральної організації між Україною та Нідерландами.

На ютуб-каналі Mime Wave Festival потому викладено багато цікавого – зустрічі, лекторій, доступні деякі перформанси.

З якихось причин не доступний запис україномовного дня, до якого Анастасія Любченко запросила мене модератором таких тем, як «Термінологія фізичного театру» та «Можливості та проблеми в Україні для театру, що починається з руху. Хто і де наш глядач? Театр під час карантину».

Можливо, найближчим часом й це відео буде доступне для перегляду тим, хто не мав нагоди долучитися до розмови у прямому етері.

Наступний дайджест «Театральної риболовлі» вийде першими числами червня 2021.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *