Про вистави

Радію, наче мала дитина, коли знаходжу виставу, яку не соромно порекомендувати. Про маленькі театральні шедеври – окрема тема. Сьогодні, про

Коли виставу оточують загадки – тексту є де розігнатися. Навіть, якщо загадкові відповіді й приводять до невтішних висновків. Проте –

Звісно, що всі вистави високохудожніми бути не можуть. Інакше як було б вирязняти «Что такое хорошо и что такое плохо».

Я люблю розчинятися у виставі. Мені подобається входити у запропонований стан, навіть, у запропонований вік. «Казка для маленького зайчика» –

Окремі вистави, певно, гарно було б дивитися, не розуміючи мову. Будь-якою іноземною, або навіть тарабарською. Коли канву сюжету розумієш, то

Не халтурте! Взагалі – не халтурте! Взагалі не халтурте ніде, а тим паче у театрі! Й навіть не думайте халтурити

Перший «Кураж» мав 2013-го. Потім певний час ми не бачилися… І ось тепер «Кураж» повертається. Вистава, яка народжувалась у бурхливому

Вистава «1984» (реж. Сергій Павлюк) у Київському академічному драматичному театрі на Подолі – це тортури, Великий Брат, переформатування свідомості, «Купите

Сподівань на те, що глядач напередодні перегляду вистави читає літературне першоджерело – небагато. А перед відвідинами вистави «Піноккіо, або історія

Нова міська міфологія, яка зводить італійця Карло Коллоді до київського Андріївського узвозу, після чого плавно переводить до вистави «Витівки Буратіно» (реж. Дмитро Драпіковський) у